| Колонки |
Після того як 24 лютого Російська Федерація почала повномасштабну загарбницьку війну проти України, всім цивілізованим країнам доводиться робити більше, ніж просто "висловлювати глибоке занепокоєння".
Це дало можливість українській владі вимагати від США, ЄС та інших країн-партнерів запровадження найжорсткіших санкцій, які би змогли завдати непоправних збитків російській економіці й таким чином примусити путінський режим зупинити війну.
Проте, навіть звірства російської армії поки не змогли переконати деякі країни одразу накласти всеосяжні та найболючіші санкції. У свою чергу, так звані "консенсусні санкції" ЄС, які вдавалося прийняти на початку, або були некритичними, або залишали російській владі можливість їх обходити.
29 березня Президент Володимир Зеленський анонсував створення групи визнаних українських і міжнародних експертів, щоб напрацювати дієві санкції, які би змогли реально, а головне – швидко, послабити ворога.
До складу групи увійшли понад 50 експертів у сферах санкційної політики, енергетики, фінансового сектору, корпоративних та торгівельних відносин, серед яких і автори цієї колонки.
Координаторами групи є ексрадник Президента США з питань національної безпеки, Майкл Макфол та Голова ОП Андрій Єрмак і його заступник Ростислав Шурма.
Першим результатом роботи групи став План дій щодо посилення санкцій проти Росії, який публічно презентували 21 квітня. Документ містить рекомендації щодо комплексу подальших заходів.
Група пропонує 10 кроків на міжнародній арені для тиску на РФ.
І дійсно, робота групи вже почала приносити результати. Так, частину пропозицій було відображено Єврокомісією у шостому пакеті санкцій проти Росії – зокрема, нафтове ембарго та відключення "Сбербанку" від SWIFT.
Верховна Рада України звернулася до Сенату США із закликом визнати Росію державою – спонсором тероризму, а американський регулятор фондового ринку (SEC) почав розглядати можливість запровадження вимоги до публічних компаній розкривати інформацію про свій бізнес у Росії.
У плані групи Єрмака-Макфола запропоновано накласти санкції на всіх без винятку осіб, які входять до складу органів управління:
По суті, йдеться про директорів, генеральних директорів, членів правлінь, а також членів наглядових рад або рад директорів найбільших та найбагатших російських компаній та банків.
Хоча йдеться здебільшого про російські компанії, такими посадовими особами не обов’язково є росіяни – це можуть бути й іноземні громадяни.
Такі керівники та члени наглядових рад сприяють війні Путіна, забезпечуючи роботу цих компаній, отримання платежів і, врешті-решт, сплату податків до державного бюджету Росії, який потім використовується для фінансування російської агресії.
Ми пропонуємо, щоб до таких осіб було застосовано щонайменше:
Топ-менеджери та члени наглядових рад таких компаній є заможними людьми. Так, за даними Forbes ще за 2015 рік, зарплати найбільш високооплачуваних керівників російських компаній становили від 2,6 до 17,7 млн дол. на рік.
До речі, більшість цього списку становлять якраз керівники компаній та банків, які або напряму належать державі або так чи інакше контролюються Росією.
Керівники, які не потрапили до цього списку, можуть бути не менш багатими. Наприклад, колишній топ-менеджер російського газового гіганта "Новатек", якого нещодавно знайшли мертвим на орендованій віллі в Іспанії, за інформацією ЗМІ мав статки близько 433 млн дол., а його родина мешкала здебільшого у Франції.
Для таких людей характерними є типові атрибути багатого життя, зокрема нерухомість за кордоном, значні суми особистих коштів, які зберігаються на рахунках в іноземних банках, а також діти, яких відправили здобувати освіту у дорогих школах та університетах на Заході.
А тепер уявімо, що всі ці гроші та майно у них в один момент заберуть. Так само, як заберуть можливість полетіти до Європи, Великої Британії та США, щоби побачитись з дітьми.
І якщо особи, які потрапили на свої посади за суто політичним принципом, мали би до такого сценарію готуватися давно, то решта "кандидатів" на санкції на нього не очікували, і ця ціна для них буде зависокою.
Більшість топ-менеджерів найбільших російських компаній є людьми, які не мають стосунку до політичних процесів, а довгий час будували свою професійну кар’єру.
Саме на таких людях і тримається реальне управління цими компаніями, саме вони й забезпечують їхню прибутковість, а відтак – і їхній внесок у війну Кремля.
Якщо ж говорити суто про іноземців, які входять до складу керівництва російських компаній, то крім своїх посад та грошей, які вони за це отримують, із Росією їх, як правило, більше нічого не пов’язує.
Їхнє майно, бізнес та сім’ї часто знаходяться за межами цієї країни, а тому санкції для них будуть навіть болючішими, ніж для росіян.
Такі санкції швидко й болісно вдарять по великій армії "білих комірців". Скажімо, якщо санкції буде накладено на топ-менеджерів та членів наглядових рад 500 найбільших російських компаній і банків, то лише це вдарить по кількох тисячах осіб, якщо не рахувати ще десятки тисяч членів їхніх родин.
Тому є велика ймовірність того, що топ-менеджери та члени наглядових рад почнуть звільнятись зі своїх посад. Це в свою чергу призводитиме до послаблення самих компаній через відтік більш якісних керівників.
А охочих зайнятих вакантні місця серед достойних кандидатів знайти буде вкрай складно – адже вони розумітимуть, що будуть наступними, хто потрапить під такі самі санкції.
Зрозуміло, що будуть і ті, яким Кремль не дозволить звільнитися, або які просто побояться це зробити.
Проте, коли у них заберуть їхнє звичне життя, такі люди напевне перейдуть до числа противників режиму – і щойно матимуть нагоду, зроблять усе, аби його повалити та повернути "втрачене".
Примітно, що побоюючись санкцій, велика кількість російських компаній та банків почала прибирати зі своїх сайтів інформацію про менеджмент та наглядові ради.
Але запізно – ми разом із НАЗК уже зібрали її раніше, і тепер її треба ефективно використати для запровадження болючих санкцій.
Олександр Лисенко, незалежний консультант з корпоративного управління, співавтор Кодексу корпоративного управління України, член Асоціації правників України.
Андрій Бойцун, незалежний консультант з корпоративного управління, засновник і редактор тижневика Ukrainian SOE Weekly, колишній член Стратегічної групи радників з підтримки реформ (SAGSUR).
Андрій Бойцун та Олександр Лисенко є членами Міжнародної експертної групи з санкцій.