| Публікації |
Велика війна трансформувала тактику ведення бойових дій. Тепер кожна зі сторін відправляє в бій цілі армії дронів, і протистояти їм можуть лише засоби РЕБ. Як українці їх виробляють?Два роки тому ніхто з військових й не думав, що засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ) потрібно буде ставити ледь не в кожен пікап або носити з собою в рюкзаку.
Переосмислити цю технологію змусила поява FPV-дронів. Щойно стало зрозуміло, що чи не єдиний спосіб знищити ворожий FPV або "мавік" – це перервати його зв’язок з оператором, Україна та Росія вступили у технологічні перегони. Обидві сторони намагаються виробити якомога більше РЕБ і одночасно відшукати слабкі місця у ворожих системах.
Колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний в колонці для The Economist писав, що ворог значно краще опанував цю технологію, тож Україні терміново потрібно наздоганяти.
Вже у 2024-му році увага державного замовника до засобів РЕБ помітно зросла. "У 2022-му році ми постачали десятки комплексів на місяць. У 2023 – сотні, у 2024 – тисячі", – розповів ЕП представник компанії Kvertus, одного з найбільших українських виробників РЕБ.
Проте лінія фронту ще дуже далека від повного забезпечення засобами радіоелектронної боротьби. Щоб закрити цю потребу, Україна повинна пришвидшити нові розробки та побудувати конкурентний ринок.
У FPV-дрона є одне вразливе місце – оператор має доводити його до цілі вручну. Зв’язок між дроном та оператором відбувається на певних радіочастотах. Завдання РЕБ – залізти на ці частоти й потужним сигналом заглушити цей зв’язок. Якщо все зробити правильно, ворожий безпілотник втратить управління й впаде.
Втім РЕБ може і не спрацювати. На його ефективність впливає безліч факторів: технологічність ворожого дрона, дистанція між ним і його оператором, низька якість компонентів на РЕБ або ж система налаштована не на ті частоти, якими користується ворог.
Українська розвідка знає, на яких частотах літають ворожі FPV-дрони. Спочатку це був діапазон 850-930 МГц, відповідно і РЕБ виготовляли під роботу на цих частотах. А зараз усе частіше дрони літають у діапазоні 720-1020 МГц, отже і системи РЕБ повинні наздоганяти й переходити на них.
Саме в цьому і полягають технологічні перегони. Хто швидше переведе свої дрони та РЕБ на нові частоти, хто навчиться якісно виявляти ворожі FPV, хто першим зробить технологію радіоелектронної боротьби дійсно масовою і навчить військових ефективно нею користуватись.
Іноді сторони вигадують оригінальні рішення. Наприклад, росіяни створили дрон який керувався через 10-кілометровий кабель – його фізично не можна заглушити РЕБом. Армії також усе частіше використовують FPV-дрони з машинним зором, які захоплюють ціль на великій відстані й самотужки долітають до неї навіть після втрати зв’язку.
Щоб перемогти у технологічних перегонах, Україна повинна розробити широку лінійку засобів РЕБ для всіх бойових ситуацій, зробити їх зручними у користуванні, а головне – технологічно актуальними. Зрештою, треба здешевити ці системи та налагодити їх масове виробництво, щоб десятками тисяч постачати на фронт.
Знаком якості для військової техніки є процедура кодифікації в Міноборони. Після випробувань та перевірок виріб визнають "зрілим" та готовим до серійного виробництва. Цю процедуру вже пройшли 9 українських моделей мобільного РЕБ. Ще більше перебувають на різних етапах погодження.
Як розповів ЕП Олег Донець, відповідальний за напрямок радіоелектронної боротьби в кластері Brave1, наразі розробкою таких систем займаються 50 компаній. На вітчизняному ринку мобільних РЕБів багато різних розробок: від антидронових рушниць до окопних "куполів".
Наприклад, РЕБ-рюкзак компанії "Квертус" коштує 275 тис грн. За словами розробника, він працює у "нестандартному" діапазоні частот 720-1050 МГц. Військовий під час переміщення групи носитиме його із собою та включатиме захисний купол на кілька сотень метрів, щойно почує ворожий дрон.
Нижче на фото – пульт управління комплексу "Плутон" компанії "Інфозахист". Ця система фіксує присутність ворожих дронів у радіусі кількох десятків кілометрів та попереджає про їх наближення. За наявності загрози вона також може автоматично вмикати РЕБ. Виріб тільки проходить процедуру кодифікації, але його вже серійно виробляють для військових частин.
Новостворена компанія "Обрій мілтек" зробила ставку на нішовість та доступну ціну. Її купольний РЕБ для захисту позицій або машин коштує лише 55 тис грн. "Чи можна сказати, що це вінець творіння? Ні. Але цей виріб можна зробити швидко і у великій кількості", – сказав ЕП керівник компанії Вадим Чухрай.
Це не вичерпний список українських розробок – загалом їх більше сотні. Лише компанія Kvertus має в лінійці 22 різних комплекси для виявлення та придушення дронів.
Переважна більшість комплексів РЕБ на вітчизняному ринку збирається з китайських компонентів: акумулятори, модулі, підсилювачі тощо. Це не робить продукцію поганою – китайську електроніку купує весь світ. Але залежність від Пекіну у виробництві озброєнь може зашкодити Україні.
"Все більше важливих китайських компонентів потрапляє у список заборони на експорт, тому ми намагаємось їх локалізувати. Зараз підтримуємо вітчизняну компанію, яка веде перемовини з європейською корпорацією щодо виробництва одного з електронних компонентів для РЕБ в Україні.
Українські виробники докладають зусиль, щоб локалізувати і головний "китайський" компонент РЕБу – модулі. Є бачення, що треба збирати їх в Україні з європейських мікросхем", – повідомив ЕП Ігор Федірко, профільний радник у Мінстратегпромі.
Головна вимога до комплексу РЕБ – він повинен працювати на актуальних частотах. Спочатку FPV-дрони літали на "стандартних" частотах, тож було достатньо діапазону 850-930 МГц. Зараз противник розширює діапазон до "нестандартних" 720-1020 МГц. Відповідно, й РЕБ також мають еволюціонувати.
"Військові кажуть, що сьогодні 65-70% ворожих дронів досі літають на стандартних частотах. Решта – на нестандартних. Дрони на стандартних радіочастотах нікуди не дінуться. Просто росіяни тепер можуть комбінувати атаки дронами на стандартних і нестандартних частотах. Відповідно на фронті потрібно мати більше різних або універсальних засобів РЕБ", – вважає співзасновник компанії Kvertus Ярослав Філімонов.
Опитані ЕП виробники заявляють, що уже заточують нові розробки під роботу в нестандартному діапазоні частот. У Мінстратегпромі та Brave1 переконують, що ринок постійно спілкується з військовими на фронті та реагує на тенденції. Тепер питання в тому, як швидко ці розробки стануть "зрілими" та отримають перші серійні контракти.
Україна виробляє й "великі" засоби РЕБ для протидії ворожим ракетам, "шахедам" та розвідувальним безпілотникам. Вони здатні глушити сигнали GPS або підміняти його на хибний, збиваючи об’єкт з маршруту. За словами колишнього речника Повітряних сил Юрія Ігната, приземлені "шахеди" у полях – це результат роботи українського РЕБу.
Деякі розробки, такі як "Буковель", "Нота" чи "Покрова" є загальновідомими. А деякі – тримають у секреті. Здебільшого мова йде про вироби приватних компаній.
Окрім українських комплексів на передовій є й західні, які ЗСУ зазвичай отримують безкоштовно. На початку великої війни ця техніка підтримала спроможність українських військових захищатися від дронів. Але надалі, ймовірно, армія віддаватиме перевагу вітчизняним виробам.
Український РЕБ дешевший та більш загартований у боях. Розробники постійно спілкуються із військовими та відточують нові моделі за їхніми відгуками. Нюансів, які потрібно враховувати, безліч: робочі частоти ворога, зручність використання, функціонал для запобігання "френдлі фаєру", можливість інтеграції комплексу у різні системи на фронті тощо.
Попри свою відносну новизну, ринок мобільних засобів радіоелектронної боротьби виявився напрочуд конкурентним – на ньому багато як виробників, так і замовників. Сьогодні РЕБ купують усі: благодійні фонди, армія, силові структури, міста і навіть приватні компанії.
"У 2022-му році 80% наших комплексів купували благодійні фонди та бізнес. А зараз 85% – це держава, військові частини та громади", – поділився з ЕП представник компанії Kvertus.
Багато комплексів напряму купують військові частини, яким у 2024-му році на закупівлю техніки віддали 10% військового ПДФО. Завдяки цьому армійці отримали 9,6 млрд грн на термінові закупівлі техніки.
Такий підхід приніс користь і ринку. Військові часто купують техніку, яка ще не пройшла процедуру кодифікації, але вже добре себе зарекомендувала. Таким чином компанія-розробник отримує обігові кошти ще до укладання державного контракту, яке може тривати доволі довго. А військові швидше отримують бажану техніку та зберігають життя побратимам.
Прямі закупівлі військових мають і слабкі місця. Наприклад, у кожній частині має бути окремий спеціаліст для закупівель, інакше значна частка грошей може залишитись невикористаною. А Національне агентство з питань запобігання корупції вказувало на можливі ризики неефективної витрати коштів через відсутність чіткого регламенту закупівель.
"Системи РЕБ замовляють і напряму в міста. До нас звернувся мер прифронтового Нікополя і сказав, що росіяни тренують своїх операторів FPV-дронів на ударах по цивільній інфраструктурі. Шукали рішення їхньої проблеми. Маємо таку ж співпрацю з мерами Львова та Дніпра. Наші комплекси купують і приватні компанії для захисту своїх об’єктів. Для цього їм потрібен лише дозвіл Нацгвардії", – кажуть в Kvertus.
З початку великої війни ринку РЕБ була притаманна певна хаотичність. Фронт забезпечували і великі компанії, і гаражні майстри. Кодифікованих виробів зі знаком якості від Міноборони майже не було.
Зараз ринок змінюється. У Мінстратегпромі кажуть, що невеликі команди починають об’єднуватись та доповнювати одне одного для створення більш якісного продукту. У Brave1 зазначають, що замовники по всій країні все більше звертають увагу на перевірені вироби. А усе більше виробників звертаються для проходження державної процедури кодифікації.
Тепер уже питання в тому, щоб ринок рухався у технологічно правильному напрямку та встигав за тенденціями на фронті. Для цього держава повинна ще більше скоротити шлях для кодифікації нових виробів.
Друге важливе питання – масовість. Сьогоденні обсяги виробництва не відповідають потребам ЗСУ – РЕБу на фронті досі не вистачає. Щоб вирішити цю проблему, виробники кодифікованих комплексів мають систематично отримувати великі та довгострокові замовлення від держави.