| Публікації |
Історії підприємців, які повернулися відновлювати власну справу у звільнені міста. Більше ніж місяць як армія РФ відступила з передмість столиці. За цей час в Ірпені, Бучі, Гостомелі, Ворзелі та інших навколишніх містечках почали з'являтися електроенергія, вода, газ та мобільний зв'язок. З вулиць зникли обгорілі уламки російської техніки, а до понівечених війною будинків повертаються люди.
Повертаються до міст й підприємці. Напередодні про відновлення роботи в Ірпені повідомили "Нова пошта" та "Розетка". Знову відкрилися деякі супермаркети. Почали відновлювати роботу кав'ярні, перукарні, СТО, приватні клініки та багато інших малих бізнесів.
Ледь не кожен підприємець в Ірпені наразі працює на межі бізнесу та благодійності, підтримуючи постраждалих. Хоча декому це допомагає завойовувати лояльність нових клієнтів та створювати "плацдарм" для майбутнього розширення.
ЕП поспілкувалася з чотирма підприємцями Ірпеня, які незважаючи на невизначеність, страх та руйнування, вирішили відновити власну справу.
Одним з перших закладів, які відкрилися в Ірпені після звільнення міста, стала невеличка кав’ярня Coffeeman, яка орендує приміщення у будівлі "Укрпошти" в самому центрі міста.
Coffeeman – це сімейний бізнес, який відкрився в самий розпал пандемії COVID-19. Тож і формат роботи його власники обрали відповідний – кава на винос.
За два роки Coffeeman навіть встиг розширитися. Ще одну точку відкрили на місцевому залізничому вокзалі. Однак, на жаль, її понівечила війна, розповідає ЕП її співвласниця Анна.
"Друга кав’ярня вся пробита осколками. Техніка, яка там залишилась, вже не підлягає ремонту. Думаю, ту кав’ярню відреставрувати не вийде, тому що там все в таких дірочках маленьких, як решето", – каже вона.
Перша кав’ярня від війни не постраждала, попри те, що у будівлі, де вона розташована, ворожий снаряд пробив дірку у стіні на другому поверсі та вибив всі вікна у відділенні "Укрпошти".
"Це сталося вже після того, як ми поїхали. Здається, на 8 березня, – згадує підприємниця. – До 5-ого березня ми ще працювали. Але як ми працювали: у нас під кав’ярнею знаходиться бомбосховище і у ньому було дуже багато людей. Оскільки у нас були деякі запаси продуктів, кави, чаю, хот-догів, сендвічів, то ми вибігали наверх, брали щось поїсти і зносили людям униз. Роздавали безкоштовно".
Після того загострення ситуації в місті подружжя вирішило призупинити свій бізнес та перебратися на Закарпаття. Там вони навіть встигли знайти роботу та пропрацювати у місцевій кав’ярні в Мукачево. Коли стало відомо, що Ірпінь остаточно звільнено від окупантів, подружжя вирішило повертатися.
"Першим повернувся чоловік – 10-ого квітня. Тоді у нас вдома в Ірпені не було ані світла, ані води, нічого. Але тут якимось чудом світло було. Тому він приніс сюди розкладачку, жив і паралельно прибирав. А десь 13-14 квітня вирішив запустити кав’ярню", – каже Анна.
На початку роботи водою та продуктами заклад забезпечували волонтери. Натомість, у Coffeeman робили безкоштовні каву і чай для тероборони, поліцейських та комунальників, які прибирали місто. Ця практика збереглась і понині.
Перші дні після відновлення роботи Coffeeman обслуговував навіть більше клієнтів, аніж до війни. Протягом дня там робили до 500 чашок кави, хоча у довоєнні часи не більше 350. На той час це була чи не єдина працююча кав’ярня у місті.
Попри те, що щодня до міста повертається все більше і більше мешканців, місцеві кав’ярні зіткнулися з "післявоєнними" проблемами: постачальники досі бояться їхати до Ірпеня. За продуктами для хот-догів, сендвічів та десертів доводиться їздити самостійно на склади до Києва.
"Зараз ми вже трошки втомилися працювати – місяць без вихідних. Люди, які на нас працювали, ще не повернулися. Якщо все буде добре, повернуться нам на підміну", – каже Анна.
Зі своїми двома працівниками власники Coffeeman після виїзду з міста підтримували зв'язок та притримували для них робочі місця, попри численні запити від відвідувачів, які повернулися в Ірпінь, проте не змогли працевлаштуватися.
Попри втому та невизначеність, власники налаштовані оптимістично та навіть обережно обдумують плани розширення. "Хоч ми й втомилися, але краще працювати, ніж кожного дня читати новини", – додає жінка.
Після звільнення Ірпеня питання виживання для його мешканців перестало стояти гостро, тож люди все частіше почали задумуватися про свій зовнішній вигляд. Перші перукарні містяни відкривали прямо у себе вдома, часто стрижучи людей задарма або за символічну платню.
Однак до міста щодня поверталося все більше ірпінчан, то ж і потреба у відкритті повноцінних перукарень чи барбершопів щодня лише зростала.
Одним з перших таких закладів, які відкрилися у місті після двомісячної паузи, став Barbershop Garage, який розташований неподалік від будівлі міськради.
"24 лютого я ще працював. У мене клієнти були розписані на цілий день", – ділиться власник закладу Євген.
В той день щогодини ситуація у місті ставала дедалі загрозливішою, надворі лунали вибухи. Працювати у таких умовах стало важко, через що підприємець закрив заклад, скасувавши більшість записів на 24 лютого.
"Я підстриг трьох чоловіків з десяти, які записалися на той день, а потім почав обдзвонювати клієнтів та скасовувати записи. Були такі, які не розуміли мого рішення і казали: "що ти там говориш про ту війну? Давай стрижи мене!". А були й такі, які самі скасували записи, бо були вже у військкоматі", – пригадує Євген.
Під час вимушеної евакуації Євген перебував на Хмельниччині, де намагався влаштуватися на роботу у місцеві барбершопи, однак вільних вакансій не було. Тож щойно стало відомо, що Ірпінь остаточно звільнено від окупантів і туди вже безпечно повертатися, питання їхати назад не стояло.
Роботу Barbershop Garage відновив вже 29 квітня, за кілька днів після того, як у будівлі з'явилося світло. Для відвідувачів встановили систему "вільного прайсу".
"Це означає, що хто скільки може дати за стрижку, кому скільки дозволяє його фінансовий стан, той стільки й дає грошей. Буває стрижемо взагалі безкоштовно, а буває за якусь символічну суму", – ділиться Євген.
Можливо через "вільний прайс", а можливо через те, що Garage наразі чи не єдиний барбершоп у місті, кожен день у закладі повністю розписаний. Проте клієнтів суттєво більше не стало.
"У нас наразі працює вдвічі менше майстрів, ніж до вторгнення, – пояснює власник. – На початку ми навіть взяли на роботу одного нового майстра. Сигналів від старих працівників про те, що вони планують повертатися, ще не отримував".
Заклад планує працювати за системою "вільного прайсу" й надалі. Однак все залежатиме від ситуації у місті: якщо людей повертатиметься все більше, а життя налагоджуватиметься, то у барбершопі повернуть цінники за свої послуги.
Фото Анастасії, яка намагалася вивезти з Ірпеня собак, облетіло увесь світ і стало символом людяності, яка перемагає ненависть на цій війні.
На жаль, багато мешканців прифронтових міст не мали можливості вивезти своїх улюбленців. Багатьох тварин люди залишили просто на вулицях Ірпеня, які обстрілювали російські військові з сусідньої Бучі.
"Перший тиждень-два після повернення ми працювали переважно зі зневодженими тваринами і з тваринами, які мали поранення, переважно осколкові. Хтось привозив до нас сусідських тварин, хтось приводив прямо з вулиці", – розповідає Степан, власник ветеринарної клініки "ВетЦентр" в Ірпені.
До міста він повернувся одним з перших, ще 4 квітня, і одразу ж приступив до роботи, допомагаючи у державній ветеринарній клініці.
Бізнес Степана – це дві приватні клініки в Ірпені. Та яка розташована неподалік від державної, постраждала від пожежі: у будинку, де вона знаходиться, згорів дах. Вогонь також випалив каналізацію, через що постраждав санвузол. Наразі там немає світла і приміщення клініки працює в режимі чергування.
"24 лютого я ще пару операцій зробив, під шум літаків, які бомбили Гостомель. Тоді їх добре чути було. А 25-ого ми виїхали. Сенс тут працювати? Я бачив, що люди всі з міста виїжджають з телевізорами і з усім. Навіть дзвінків від людей особливо не було", – пригадує Степан.
Потік клієнтів до ветеринарної клініки в Ірпені не відновився й досі, хоча деякі люди привозять своїх улюбленців сюди на операцію аж з Польщі. "Кажуть, що у нас вже перевірено, а там невідомо як зроблять. Хоча у Польщі їм пропонували робити операцію безкоштовно", – додає лікар.
До війни у "ВетЦентрі" працювало 9 осіб. Не всі з них повернулися з евакуації, та й потреби у додаткових руках, з зазначеної вище причини, в клініці наразі немає.
Як і багато інших бізнесів в Ірпені, після відновлення роботи ветеринарна клініка Степана зіштовхнулася з логістичними труднощами і придбати корм чи препарати для тварин стало складніше.
"Зараз всі постачальники працюють здебільшого з волонтерами, дають їм якісь пільги чи безкоштовно, а нам завести сюди корми стало набагато проблематичніше", – ділиться власник.
Наразі бізнес Степана не отримує прибутку. "Зараз працюємо у більшій мірі, щоб допомогти тваринам та утримати наших постійних клієнтів. Прибутку зараз як такого не може бути", – зазначає він.
Попри все, плани розвитку бізнесу залишаються. Підприємець планує відновити пошкоджену війною клініку та хоче відкрити ще одну, в іншому районі Ірпеня. Однак все залежить від того, чи повертатимуться до міста люди, а разом з ними – їхні домашні тварини.
На період активних бойових дій багато бізнесів в Ірпені перетворилися на невеликі гуманітарні штаби, що забезпечували їжею мешканців міста, які не наважилися на евакуацію. Один з таких закладів гастро-бар "Кутовий". У перші тижні війни там годували всіх охочих обідами.
"До сьомого березня ми на "Кутовому" готували обіди, але коли ситуація почала загострюватися, то довелося тимчасово припинити це робити, вивезти персонал, бо неможливо було лишати людей у тих умовах", – пригадує адміністратор мережі закладів в Ірпені Олег.
"Кутовий" – один з перших закладів, який відкрився у місті після остаточного звільнення від окупантів. Це сталося ще 5 квітня. Зусиллями персоналу та волонтерів його перетворили на гуманітарний штаб.
"Волонтери привозили нам переважно напівфабрикати, а ми вже готували з них супи, каші, тушили м'ясо. Звісно, ми могли дати людини просто пачку макаронів, але що б вона з ними зробила? Ні світла, ні газу, ні води у місті на той час не було. Щодня ми роздавали по 500-600 порцій безкоштовних обідів", – зазначає Олег.
Війна завдала збитків й іншим бізнесам, якими керує чоловік. Зокрема, у відомій серед місцевих мешканців "Реберні", яка розташована у центральному парку міста, снаряд розбив дах. Скляні стіни кав'ярні "Тераса" розбили осколки ворожої міни. Попри це, заклади міні-мережі продовжують відкриватися.
"Наше головне завдання зараз – не заробити грошей, а відновити решту точок, які постраждали від війни. В першу чергу заради гостей, багато з яких є нашими постійними клієнтами. По-друге, ми це робимо заради нашого персоналу. Чим швидше відновимо роботу, тим більше робочих місць ми зможемо дати", – додає Олег.
За його словами, доходи його бізнесу після деокупації скоротилися у 2-3 рази. Однак поки що власник не планує переглядати ціни.
Усі фото Ярослава Вінокурова