Українська правда
Економічна правда
Публікації

"Біле золото" півдня. Де і як вирощують рис в Україні
22.10.2021 09:15
Як влаштована українська галузь вирощування рису, де він росте та чим тутешній продукт відрізняється від імпортного.

Коли йдеться про вирощування рису, більшість українців уявляє залиті водою плантації в далеких від нас Китаї чи Індії, де місцеві селяни, стоячи по коліна в багнюці, висаджують розсаду.

І справді основна частина рису, який споживають українці, імпортується з Індії, Китаю та Пакистану, де його зазвичай вирощують, використовуючи ручну працю.

Рис – традиційна тропічна культура. Але його вже понад 100 років вирощують і в Україні. За цей час з’явилося чимало сортів, які найбільше пристосовані до українського клімату.

Традиційними регіонами вирощування рису є Крим та південь України. Після анексії півострова наша країна втратила близько половини посівних площ. Зараз у південних регіонах щороку збирають 65-70 тис. тонн рису, що складає 30-35% від потреб внутрішнього ринку.

В Україні залишилося близько 30 тис. гектарів рисових зрошуваних систем. Але щоб дотримуватися сівозміни (зміна культур для підтримання високого рівня врожайності – ЕП) щороку засівають рисом менше половини цих площ.

Ще близько 1,5 тис. гектарів зрошуваних систем були знищені при розпаюванні. Їх можна відновити, але це складна і тривала процедура, адже ці землі потрібно ще об'єднати.

Як влаштована українська галузь вирощування рису та коли обсяги внутрішнього виробництва дозволять Україні експортувати продукцію?

Український Інститут рису

Рис – це культура, яка росте у воді, тому для його вирощування створюють спеціальні заливні поля, огороджені валами.

У Херсонській області всі рисові поля після укрупнення районів опинилися в межах Скадовського району. Загалом тут близько 17 тис. гектарів. Ще близько 13 тис. гектарів – на землях колишніх солончаків у Кілійському районі Одеської області.

"Ще 10 років тому українці їли лише круглий рис. Cьогодні хочуть споживати різні сорти – і круглий, і нешліфований, і чорний, і довгозернистий. В Україні вже створені сорти типу Басматі (загальна назва низки сортів ароматичного рису з дрібними довгими зернами, який традиційно вирощується в країнах Індійського субконтиненту – ЕП)", – каже директор Інституту рису Національної академії аграрних наук Володимир Дудченко.

Ще 10 років тому українці могли куштувати тільки круглий рис, розповідає директор Інституту рису Національної академії аграрних наук Володимир Дудченко

Інститут рису – єдина наукова установа в Україні, яка займається супроводженням галузі рисівництва. Тут створюють придатні для вирощування в Україні сорти рису, вивчають нові технології культивації цих злаків у наших кліматичних умовах.

"У кожного сорту є своє призначення. Ми створюємо ранньостиглі сорти для того, щоб у сівозміні могли вирощуватися такі культури як пшениця озима. На рисових полях з вологим ґрунтом вона дає врожайність до 10 тонн з гектара (середня врожайність пшениці по Україні – 4,3 т/га – ЕП)", – зазначає Володимир Дудченко.

"У Бельгії гектар землі коштує до 100 тисяч євро". Як бельгійський фермер вирощує картоплю на Черкащині і бореться з рейдерами

В Інституті працює понад 50 людей, із яких 32 – наукові працівники. Сам Інститут розташований у селі Антонівка поблизу Скадовська. На околицях – плантації рису.

Інститут має власне дослідне господарство та 190 гектарів землі у рисових заливних системах. На 96 із них щороку вирощують рис. Близько 50 гектарів займають ділянки з новими сортами рису та експериментальними зразками.

"Сьогодні за понад 50 років існування інституту створено понад 50 сортів. Найбільш вживаними є близько 10 сортів, а найбільш популярним – "Віконт". Це середньо-пізній надзвичайно продуктивний сорт, який дає близько 10 тонн зерна з гектара", – пояснює Дудченко.

Майже всі українські фермери вирощують рис, виведений селекціонерами Інституту в Антонівці.

Процес виведення нового сорту займає до 10 років. В інституті є колекція із понад 700 сортів рису з усього світу з описаними властивостями. Маючи ці дані, науковці можуть створювати нові сорти.

"Селекціонери підбирають батьківські пари і схрещують їх. Згодом отримане насіння висівається в лабораторії, а потім – в полі. Ми аналізуємо, наскільки закріпилися ті чи інші ознаки у нових зразках і, якщо потрібно, досхрещуємо, щоб отримати чітко визначені якості нового сорту", – зазначає директор Інституту рису.

За півстоліття в Україні вивели понад 50 сортів рису

Інститут спільно з дослідниками 11 країн впродовж п'яти років проводили експерименти і вивели сорти, кращі з яких при сприятливих умовах дають врожайність до 14 тонн з гектара.

Тут же розробили сорти рису, які пристосовані для вирощування при краплинному зрошенні. При такому способі вирощування обсяг викидів метану і CO2 в повітря зменшується в 10 разів порівняно з традиційними заливними полями.

Виведеними сортами зацікавилися австрійці, які замовили насіння. Вони вирощують рис методом спринклерного зрошення (принцип натурального дощу – ЕП).

Спринклерне зрошення виглядає так

Крім наукової діяльності, Інститут вирощує рис на власних полях та продає насіння. Три сорти виведеного в Україні рису вирощують у Казахстані. Вони дають врожай понад 8 тонн з гектара, що вдвічі більше, ніж в середньому по цій країні.

"Держава забезпечує нас лише на 24% потреб у зарплаті. Електрика, опалення, реагенти, добрива – на це все інститут заробляє сам. Минулого року ми заробили майже 5 гривень на кожну бюджетну гривню", – каже Дудченко.

Як вирощують рис в Україні

В Україні рис сіють, в основному, приватні фермери. Єдині державні установи – це вже згаданий Інститут рису і його дослідні господарства.

Сьогодні в Україні залишилося близько 30 господарств, які вирощують рис. Середня площа посівів у кожному з них – 500-600 гектарів.

"Раніше наше дослідне господарство було одним із найбільших виробників рису. Ми вирощували рис на майже 1700 гектарах, враховуючи площі в Криму. На півострові були господарства, які мали 2,5 тисячі гектарів. Зараз найбільшим господарством є СВК "Маяк" (Одеська область – ЕП), де вирощують близько 1,5 тисяч гектарів. Але є й такі, які сіють 100 гектарів", – розповідає Дудченко.

Процес вирощування рису повністю механізований. Лише на селекційних ділянках проводять ручне прополювання, щоб досягти чистоти сорту. Зерно сіють таким самим способом як і пшеницю або розкидають насіння високоточними розкидачами.

Що таке ринок спаржі в Україні і як на ньому заробити

Середній розмір ділянки – 3-4 гектари. На більших площах складно забезпечити однаковий рівень затоплення посівів. Це важливо, адже надмірна глибина призведе до пригнічення росту рису, а на сухих ділянках врожаю взагалі не буде.

З часом поверхня рисового поля втрачає горизонтальність. Для його вирівнювання використовують спеціальну техніку – лазерний планувальник, який зрізає надлишковий шар землі на підвищених ділянках поля і переміщує її на заглиблені ділянки.

Після проростання рису ділянку заливають водою на 20-30 сантиметрів. Воду беруть з Дніпра. Але не безплатно.

"Є самопливні системи, коли достатньо підняти заслінку, і є подача за допомогою електричних насосів. Плату беруть лише за подачу. Якщо це самоплив, то вартість – в межах 600 гривень на гектар. Якщо використовуються насоси, то це 4-5 тисяч гривень на гектар", – пояснює Володимир Дудченко.

У Херсонській області близько 40% від усіх площ заливають, використовуючи насосні станції. В Одеській області рисові системи побудовані нижче річки Дунай, тому вода самопливом затоплює рисові поля, але потім її потрібно викачувати. Тобто, місцеві фермери фактично сплачують за воду двічі.

Басейнове управління водних ресурсів нижнього Дніпра постійно модернізує насосне обладнання, тож проблем із постачанням води немає. Однак вартість послуги напряму залежить від тарифу на електроенергію і це не завжди влаштовує аграріїв.

"Якщо ще два роки тому рисівники страйкували через високу вартість води, то минулого року басейнове управління пішло назустріч і не піднімало ціну. Цього року вартість води зросла на 17%, але це все відбулося в переговорах із рисівниками", – зазначає Володимир Дудченко.

Вирощування рису потребує більшої кількості добрив, ніж інші культури, а також застосування гербіцидів для отримання високих врожаїв. Їх вносять традиційними для українських аграріїв способами.

Цього року ціна на добрива через зростання вартості газу підвищилася у кілька разів. Зросли ціни і на засоби захисту рослин.

При цьому оптова ціна рису тримається в межах 15 грн за кілограм через достатньо вигідні умови для імпортних постачальників. Дудченко попереджає – якщо ціна рису залишиться на цьому ж рівні, є ризик, що посівні площі будуть скорочуватися.

Черешнева столиця України: як вирощують солодку ягоду в Мелітополі

Процес вирощування рису є одним з найбільш витратних, якщо порівнювати з іншими злаковими культурами. На гектар посіву в середньому потрібно вкласти 30-35 тис. гривень.

Більшість фермерів вирощують рис на орендованих землях. Інженерна інфраструктура при цьому належить громадам і їх передає в оренду місцева влада.

"Відколи запровадили вільний ринок землі, я не бачив надто великого ажіотажу, хто хотів би продавати землі в рисових системах. Все тому, що це зрошувана земля. Думаю, що її вартість буде зростати", – вважає Володимир Дудченко.

Вартість земель у рисових зрошувальних системах приблизно вдвічі вища від середньої ціни по регіону. На цій землі, крім рису, можна вирощувати багато інших культур.

Як продавати землю (пай). Інструкція

Сезон рисових жнив в Україні починається наприкінці вересня. Часто до збору врожаю залучають комбайни на гусеничній тязі.

Середня врожайність рису в Україні – 6 тонн з гектара. Нові сорти при дотриманні всіх агротехнічних норм можуть давати близько 10 тонн.

Зібраний рис-сирець підсушують та шліфують. Лише після того він потрапляє на прилавки магазинів.

Як правило, кожне господарство, яке вирощує рис на понад 500 гектарах, має власну переробку.

"Це може бути китайський завод, але в цьому випадку китайське – не завжди погано. Вони виробляють якісну крупу. Є заводи, корейського, бразильського виробництва. На заводах отримують рисову крупу, рисову січку та мучку, яка йде на корм тваринам", – пояснює директор Інституту рису.

Рисова лузга використовується як підстилка для птахофабрик, а також у пивоварінні. Тобто, практично, це безвідходне виробництво, де використовується все, крім соломи.

"Солома на понад 80% складається з кремнієвих сполук, тож є труднощі з її утилізацією. Це майже як пісок, вона погано розкладається. Тому її змушені спалювати", – каже науковець.

Майже весь український рис споживається в Україні. Попит на нього досить високий. За словами Володимира Дудченка, запаси рису на складах зазвичай закінчуються за кілька місяців до нового збору.

Невелика частка вирощеного в Україні рису продається за кордон у вигляді насіння. Ще близько 10 тис. тонн продається в Угорщину та Румунію у вигляді крупи.

Україна може повністю забезпечувати себе рисом та експортувати його

Середньостатистичний українець споживає менше ніж 3 кг рису на рік. Це в десятки разів менше, ніж у Китаї, де норма на людину – понад 70 кілограмів. Для внутрішнього ринку Україні потрібно 180-200 тис. тонн рису на рік.

В Інституті рису розробили план розвитку галузі рисівництва в Україні. За найбільш оптимістичним сценарієм, ґрунтово-кліматичні умови дозволяють мати близько 220 тис. га рисових полів на території Миколаївської, Херсонської та Одеської областей. Тобто, можна сіяти близько 110 тис. га рису щороку. Навіть при врожайності 7 тонн з гектара – це майже 800 тис. тонн рису.

"Ми можемо на 100% забезпечувати Україну рисом і 600 тисяч тонн – експортний потенціал", – каже Володимир Дудченко, підкреслюючи, що рис – це продукція з високою доданою вартістю, яку зазвичай експортують у вигляді крупи, на відміну від пшениці.

Як побудувати бізнес на вирощуванні фундука: досвід уманського Hazelstar

Однак для цього потрібна державна підтримка галузі. Найперше – це збільшення ставки ввізного мита для імпортерів. Зараз через низьку ставку трейдери постачають на український ринок рис із Китаю, Таїланду, Пакистану.

"Ввізне мито на рис складає 5% від митної вартості. Якщо перевести в цифри, то це від 5 до 10 доларів за тонну, що у 10-20 разів нижче, ніж у країн, які знаходяться поруч з Україною – Туреччині, Румунії, Болгарії, Угорщині", – підкреслює Дудченко.

Він пояснює, що часто це зерно із запасів, яке зберігається 1-2 роки перед тим як поставляється в Україну. А український рис відносно недорогий і споживається протягом одного маркетингового року.

"У рисові є жири, які протягом тривалого зберігання стають неякісними. Крім того, під час тривалого зберігання рис обробляють фумігаторами від шкідників. Ці речовини можуть накопичуватися в зерні. Тому краще споживати рис цьогорічного збору", – зазначає керівник.

Інша проблема, яка стримує розширення посівних площ – висока вартість систем зрошення. У багатьох країнах є державна підтримка у формуванні таких систем. Наприклад, Індія і Туреччина компенсують від 50 до 90% вартості систем краплинного зрошення.

"Ми сьогодні маємо близько 30 тисяч гектарів посівних площ, а вирощуємо на 12 тисячах. Якщо українські рисівники побачать, що від держави є підтримка, вони можуть збільшити площі до 17 тисяч гектарів і вийти з 30% внутрішнього ринку до 50%", – вважає директор Інституту рису.

Якщо ситуація на ринку залишиться незмінною і рисові інженерні системи не будуть повноцінно використовуватися, то вони можуть вийти з ладу. Тоді внутрішнє виробництво не буде стримувати ріст цін на імпортний рис і його вартість може зрости до 2 євро, як в Європі.

Найбільш економічно вигідним методом створення нових рисових полів є вже згадуване спринклерне зрошення.

Крапельний полив ефективний, але надзвичайно трудомісткий і дорогий. Стрічку потрібно розкласти через кожні 70 сантиметрів і по завершенні сезону зібрати її. При цьому аби забезпечити крапельний полив на кожен гектар потрібно витрати приблизно 12 тис. гривень.

А спринклери коштують дешевше і їх потрібно просто вкрутити в магістральний водопровід.






УКР | РУС
Головна | Новини | Публікації | Колонки
©2006-2015 "Економічна правда"