Українська правда
Економічна правда
Публікації

Безголовий Приватбанк: що загрожує банку без керівника та як його призначити
28.04.2021 09:30,  Андрій Бойцун, Дмитро Яблоновський, SOE, для ЕП
Через три місяці Приватбанк повинен очолити новий голова правління, а конкурс на керівника досі заблокований. Чому так сталося та як повинен відбуватися такий відбір?

23 липня завершується шестимісячний строк повноважень тимчасово виконуючої обов'язки Ганни Самаріної. Якщо до цього часу конкурс не звершиться, а кандидат не пройде погодження в Національному банку, то Приват в прямому сенсі залишиться без голови.

Це означатиме не просто параліч операційного управління найбільшого банку країни, але і послаблення позицій ПриватБанку у судових справах проти колишніх власників. Елементарну довіреність на представлення інтересів банку в суді нікому буде підписати.

На початку квітня стало відомо, що Господарський суд Києва продовжує блокувати конкурс на посаду голови правління ПриватБанку за клопотанням "Первинної профспілкової організації працівників ПриватБанку". Остання вимагає скасувати проведення конкурсу, посилаючись на відсутність відкритості.

Зупинка конкурсів на керівників є системною проблемою, яка регулярно дає про себе знати у державних підприємствах та банках, утім блокування призначення керівника у найбільшому банку країни може призвести до більш жахливих наслідків.

Як повинні проходити конкурси на керівні посади важливих для країни підприємств та чому відкритість грає на руку тим хто хоче їх зірвати?

Довідково. В грудні 2020 року ПриватБанк підписав з міжнародною рекрутинговою компанією Egon Zehnder договір про пошук кандидатів на посаду голови правління банку. Наглядова рада банку ухвалила рішення про те, що конкурс на посаду буде закритим.

24 лютого 2021 року Господарський суд Києва за позовом "Первинної профспілкової організації працівників ПриватБанку" заблокував конкурс. Останнє засідання суду у цій справі, яке відбулось 22 квітня, нічим не закінчилось – розгляд перенесено на 22 травня.

Невизначеність навколо ПриватБанку

Три місяці найбільшим банком України керує особа з приставкою "виконуючий обов'язки".

На початку року ПриватБанк повідомив про закінчення 23 січня контракту з головою правління Петром Крумханзлом, який очолював банк протягом останніх трьох років. До призначення нового керівника в.о. є заступник голови правління з питань фінансів Ганна Самаріна.

Через це виникла невизначеність щодо того, хто очолить ПриватБанк. І це недобре.

Уявімо ситуацію: Tesla в якийсь момент заявляє, що компанію очолює не Ілон Маск, а – тимчасово – фінансовий директор. На появу подібної інформації фондовий ринок, зазвичай, реагує різким падінням вартості акцій компаній. І тут в першу чергу втрачають інвестори, тобто власники бізнесу.

Акції ПриватБанку не торгуються на біржі, але навіть у цих умовах українці як кінцеві власники банку повинні розуміти, що така невизначеність негативно впливає на найбільшу фінансову установу країни.

Якщо невідомо, хто та як керуватиме банком, то неможливо і спрогнозувати результати роботи всього банку.

Що було в ПриватБанку за Крумханзла

У випадку ПриватБанку планка стоїть високо – результати банку за три роки керівництва Петра Крумханзла більш ніж переконливі.

Приват постійно збільшував клієнтську базу та закріпив за собою імідж найбільш прибуткового банку всієї системи. Кількість клієнтів фізичних осіб з 2018 року по 2021 рік зросла на 30% до 17,8 мільйонів, а юридичних осіб – на 66%, до 823 тисяч.

А за результатами 2020 року ПриватБанк, цілком вірогідно, стане основним донором держбюджету серед усіх державних підприємств.

СЕО Приватбанку Петр Крумханзл: До кінця року Приватбанк буде одним з найбільш прибуткових

Всі три роки банк добре "тримав удар" натиску з боку силових органів. І навіть з огляду на останнє в керівництві закладу не було жодних скандалів. Не останню роль в усьому цьому зіграла політична нейтральність самого Крумханзла.

Петр Крумханзл
джерело: biz.censor.net

Для порівняння – державний Укрексімбанк стабільно є найзбитковішим банком України, а його керівнику публічно телефонував президент Володимир Зеленський із рекомендацією реструктурувати певні кредити.

Тож громадськість очікує, що наглядова рада ПриватБанку знайде на посаду керівника банку кандидата не гіршого за Петра Крумханзла. Але у відповідь на ці очікування поки пропонується лише невизначеність.

Прозорий конкурс – відкритий чи закритий

Закон вимагає від наглядової ради провести конкурс. Поширеним, але неправильним є уявлення про те, що такий конкурс повинен бути "відкритим" або публічним. Саме до цього й апелює "Первинна профспілкова організація працівників ПриватБанку".

Відповідно до "Керівних принципів ОЕСР щодо корпоративного управління держпідприємств", найкращою практикою є призначення керівника держкомпанії наглядовою радою. При цьому це призначення повинно спиратися на критерії професіоналізму та відбуватися у результаті конкурсного та прозорого відбору.

ОЕСР також рекомендує використовувати незалежних експертів з пошуку керівного персоналу для відбору кандидатів.

Проте в документі ніде не згадується про те, що конкурс повинен бути публічним чи відкритим для "усіх охочих". Насправді, відкритий конкурс навпаки є ненормальною практикою. Прозорість не обов’язково передбачає публічність, і для цього є вагомі причини.

Це скоріше схоже на пошуки професійного хірурга для проведення складної операції. Завдання тих хто шукає - обрати того, хто зрозуміло пояснить яка операція потрібна пацієнтові, і вимагати від нього якісний результат. В чому схожість? Хірург не впустить до операційної сторонніх осіб, чи не транслюватиме операцію на YouTube.

Так само й держава, як власник, знаходить та призначає професійну наглядову раду, але не втручається у ті процеси, що відбуваються всередині цього органу.

Того ж самого Крумханзла незалежна наглядова рада знайшла, залучивши якісних рекрутерів. І пошук відбувався без "відкритого" конкурсу.

"Відкритий" конкурс – мінусів більше, ніж плюсів

На поверхні здається, що "відкритий" конкурс дозволяє збільшити кількість кандидатів та конкуренцію. Але кількість не означає якість. Більше того, відкритість може затягнути або навіть зірвати проведення конкурсу.

Найбільш очевидний результат "відкритого" конкурсу – зайві витрати часу та людських ресурсів.

Замість концентрації на переговорах із кандидатами, які найкраще відповідають критеріям відбору, рекрутери та наглядова рада витрачатимуть час на аналіз та підготовку обґрунтованих відмов кандидатам, що заздалегідь цим критеріям не відповідають.

Уявімо, що київське "Динамо" оголосило "відкритий" конкурс на нового тренера, дозволивши подаватися всім охочим. А хто як не віддані вболівальники знають, як краще тренувати улюблену команду?

Напевно, значна їх частина вирішила би донести свої ідеї до власників клубу при проведенні конкурсу. Але чи показало б "Динамо" гарний результат, якби замість призначення Мірча Луческу власники витратили би сезон на перегляд десятків тисяч таких резюме?

Картковий будинок на Інститутській: що відбувається в НБУ та до чого тут справа Приватбанку

Після оголошення результатів "відкритого" конкурсу потенційні проблеми продовжуються – починається судовий спам з боку кандидатів, що програли.

Але повернемось до футбольної аналогії. Чимало вболівальників були б невдоволені призначенням Луческу. І частина з них подала б судові позови з вимогою скасувати результати конкурсу. Скільки часу тривав би розгляд? Чи можна було би розраховувати на неупереджені рішення з боку нереформованої судової системи? І головне – хто тренував би "Динамо" у цей час?

У випадку ПриватБанку затягування чи навіть зрив конкурсу на голову правління через кандидатський та судовий спам є вигідними колишнім акціонерам, що ведуть судову війну з банком.

У випадку "відкритого" конкурсу такий спам значно легше організувати. Ну й набагато легше грати проти команди, в якої немає постійного тренера.

Чом публікація прізвищ шкодить конкурсу

Другою розповсюдженою проблемою конкурсів на позиції керівників державних підприємств та банків, яка стала актуального і для поточного конкурсу ПриватБанку, є "злив" у відкритий доступ кандидатур.

Наслідком цього є те, що частина професіоналів відмовляються від участі у конкурсі, а самі зливи негативно впливають на репутацію підприємства чи банку.

Один з яскравих прикладів – минулорічний конкурс на голову правління Ощадбанку. Він то оголошувався, то припинявся без зрозумілих причин, то потім знову оголошувався. Кожного разу у ЗМІ "зливали" список претендентів. Результат – звуження кола учасників (зокрема, жодного іноземця у фіналі) та удар по репутації Ощадбанку через пов’язані з цим скандали.

Злив прізвищ кандидатів є неприйнятним принаймні з двох причин.

По-перше, потенційний роботодавець у процесі відбору повинен подбати про конфіденційність кандидатів. Погодьтеся – мало хто із вас, претендуючи на певну посаду, хотів би, щоби про це знали всі у світі, а особливо – ваш сьогоднішній роботодавець, якщо (або поки) ви не отримаєте цю посаду.

По-друге, ця інформація є чутливою для ринку – в залежності від того, хто очолюватиме публічну компанію або банк, інвестори та вкладники можуть вкладати чи не вкладати у неї свої гроші.

Повертаючись до футбольної аналогії, уявімо, що власники київського "Динамо" розпочали перемовини з найкращим тренером 2020 року Юргеном Клоппом. Але хтось злив інформацію про це у ЗМІ.

Гадаємо, Клопп одразу би припинив такі перемовини. А Марсело Б’єлса чи Ханс-Діттер Флік, які і решта тренерів із гарною репутацією, після цієї історії ймовірно автоматично відправляли би будь-які пропозиції "Динамо" у смітник.

Чому наступництво – важливе

Хоча проводити закритий конкурс краще, це зовсім не означає, що про це треба мовчати. Українці, як кінцеві власники ПриватБанку, хочуть бути впевнені у тому, що його очолюватиме професійна людина.

Чи наглядова рада вирішила не проводжувати контракт із Крумханзлом, бо має кращого кандидата? Чи Крумханзл звільнився сам?

Банки будуть автоматично списувати кошти з рахунків боржників: як це працюватиме і кого стосується

Якою би не була відповідь на ці запитання, важливо мати гідну заміну. Найкращі практики корпоративного управління, які для українських банків закріплено Методичними рекомендаціями Національного банку, визначають серед завдань наглядової ради планування наступництва для виконавчого керівництва (по суті, правління банку).

Таке планування важливе для стабільної роботи банку та впевненості інвесторів і вкладників.

Гарним прикладом цьому є зміна топ-менеджменту у компанії Amazon – на позиції CEO Джефа Безоса замінив Енді Джессі. Енді працював у компанії більше 23 років та очолює найбільш прибутковий бізнес компанії – Amazon Web Services.

В результаті якісної процедури та не менш якісної комунікації зміна CEO була позитивно оцінена інвесторами.

Яка прозорість нам потрібна

Окрім правильних внутрішніх процедур наступництва, для подолання негативних наслідків невизначеності необхідна якісна комунікація з боку наглядової ради щодо призначення керівника. Хоча робити таку комунікацію можна було заздалегідь, зараз ця потреба є ще більшою.

Відсутність комунікації створює благодатний ґрунт для домислів, часто спровокованих навмисне, які шкодять репутації та нормальній роботі банку.

За тими самими Керівними принципами ОЕСР, правила та процедури висування та призначення керівника держкомпанії повинні бути прозорими.

Ще раз: ця прозорість означає, що суспільство повинно знати правила, за якими відбувається відбір. Але це не означає, що відбір повинен бути "відкритим" та повинна розкриватися конфіденційна інформація за проміжними етапам самого відбору.

Наглядовій раді ПриватБанку потрібно пояснити, як вона працює над конкурсом, та показати прозорість її процедур.

Наглядова рада повинна розповісти, що та як вона зробила, та як процедури відбору гарантують досягнення кінцевої мети – отримати найбільш ефективного голову правління ПриватБанку.

З якими перепонами зіштовхнулася – наприклад, із безглуздим "карантинним" обмеженням зарплат керівників держпідприємств у 47 тис. грн, яке, цілком можливо, відбивало бажання кандидатів брати участь у конкурсі.

Сподіваємося, суд зважено підійде до ухвалення рішення та дасть наглядовій раді можливість обрати гідного голову правління.

Андрій Бойцун, Дмитро Яблоновський, SOE, експерти з корпоративного управління Київської школи економіки 






УКР | РУС
Головна | Новини | Публікації | Колонки
©2006-2015 "Економічна правда"