Українська правда
Економічна правда
Публікації

Власник Wexler Group Петро Белз: Я не купую Glusco. Хочете, щоб мене забили Медведчуком під землю?
08.04.2021 13:15
Власник Wexler Group Петро Белз розповів про обшуки в офісах компанії, бізнес на зв'язках з Росією і про те, чому його пов'язують з Віктором Медведчуком.

Трохи більше місяця тому в парламенті було аномально гаряче: РНБО ввела санкції проти чи не найодіознішого депутата, провідника "русского міра" в Україні Віктора Медведчука.

Не меншою була температура і в будівлі навпроти Верховної ради - бізнес-центрі Summit. Там знаходиться центральний офіс Wexler Group - структури, яка в мить стала найбільшим імпортером дизпалива в Україну.

Це відбулось завдяки тому, що в середині 2016 року, за президентства Петра Порошенка, Wexler став розпорядником пального, яке постачалось через трубопровід "Прикарпатзахідтранс" – проєкт, який пов’язують з Медведчуком.

Власне, саме з тих часів засновник Wexler Петро Белз асоціюється в пресі виключно з кумом Володимира Путіна.

В усіх без винятку інтерв'ю, які Белз давав до цього, він безапеляційно заперечував свій зв'язок з Медвечуком. Не стала виключенням і ця розмова. Але у неї є відмінність: зустріч з журналістами ЕП проходить в умовах, коли Белзу потрібно дистанціюватись від одіозного політика "не для іміджу", а заради порятунку власного бізнесу.

"Я не знав, що відбувається і що буде далі. В якийсь момент я вийшов з компаній, щоб зберегти їх діяльність. Але виявилось, що у нас побудована ціла структура, де я власник з особистими зобов’язаннями. Я подумав, що відступати немає куди і все повернули як було", - так герой інтерв'ю описує свою реакцію на нещодавні санкції проти Медведчука.

З одного боку така відвертість підштовхує вірити в сценарій, який пропагує Белз: ніби, він всього лише трейдер, і не має відповідати за дії співголови ОПЗЖ.

Тим більше, що за останній місяць Wexler втратив доступ до "Прикарпатзахідтрансу", яким вже готується управляти державний "Нафтогаз", та повністю відмовився від імпорту пального з Росії. В цій розмові Белз також заявив, що вже припинив співпрацю з близьким до Медведчука бізнесменом Нісаном Моісеєвим.

Чи врятує його ця публічна відстороненість? Навіть якщо й ні, бізнесмену навряд чи світить повернення до "вищої ліги", а значить потрібно рятувати те, що ще можна.

Нижче читайте про те, як дрібний бізнесмен з Івано-Франківщини перетворився на трейдера з мільярдними оборотами, про бізнес на зв’язках з Росією, обшуки в офісах Wexler Group та плани Белза на майбутнє.

ХТО ТАКИЙ ПЕТРО БЕЛЗ І З ЧОГО ПОЧИНАВСЯ ЙОГО БІЗНЕС

— Розкажіть, будь ласка, про початок кар’єри. Який університет закінчили і з чого почали свій бізнес?

Закінчив я Івано-Франківський приватний інститут економіки і права, а потім Тернопільську академію народного господарства, факультет економіки. Друга вища освіта була необхідністю якщо ти хотів вести підприємницьку діяльність.

— Яким було місце вашої першої роботи?

Ми відкрили з товаришем станцію технічного обслуговування, почали займатися ремонтом автомобілів. А після цього почали брати в оренду землі і викуповувати паї у селян в колгоспах. Це був приблизно 2003 рік.

— Які потрібні суми щоб викуповувати паї?

В районі 100-150 тисяч доларів. Плюс ми для викупу залучали кредитні кошти.

— Але ж ви сказали, що до цього працювали на СТО. Як "накрутити гайки" на 150 тисяч доларів?

Ставати і крутити. Окрім ремонту машин є продаж запчастин, яким ми займались.

— Яку можете назвати одну з перших своїх компаній, або успішних проектів?

Були такі колективні підприємства "Маяк" і "Світанок" - фермерські господарства, колгоспи, де ми перші викупили паї. Вони нам саме більше запам’яталися, тому що на цьому ми заробили стартовий капітал.

— Ви весь час кажете "ми". Хто це ми?

Я з моїм товаришем, з яким ми відкрили СТО, який займався безпосередньо реалізацією запчастин, який на сьогоднішній день у нас займається реалізацією нафтопродуктів. Ми з 18 років з ним знайомі. Це Андрій Дем’яник. Наразі він очолює відділ продажу в нашій групі.

— Ваша батьківщина – Івано-Франківщина. В якому році і куди ви переїхали звідти?

Переїхав до Києва у 2011 році.

— В базах даних юридичних осіб ви значились керівником компанії з Ізмаїла "Дунайбункер плюс 1".

Керівником цієї компанії я не був, і не знаю як я з'явився в реєстрах цієї компанії.

— Ви хочете сказати, що вас внесли туди поза вашу волю чи як?

Без мого відома, так скажемо.

— Там вказаний ваш тодішній номер мобільного телефону, який закінчується на 9494.

Може бути, тому що в той час ми дійсно працювали по Ізмаїлу - займалися імпортом нафтопродуктів. Звідти ми продавали свої перші бензовози.

— Як людина, яка займалась автобізнесом і аграрними паями на франківщині почала займатися нафтопродуктами в Одеській області?

Ну так, зустрів я якось товариша. Він питає - чим ти займаєшся? Кажу - топчуся на місці в Івано-Франківську. Він: у мене є така пропозиція: не хотів би ти переїхати до Києва і зайнятися поставкою та реалізацією нафтопродуктів? Я погодився.

— Хто зробив цю пропозицію?

Мій товариш. Він не публічна людина, вам нічого не скаже його прізвище. Андрій Сидоренко.

— Він нафтотрейдер?

Ні. Він познайомив мене з хлопцем, який в той час займався налагодженням імпорту нафтопродуктів в Україну саме через Ізмаїл.

— І в рамках цієї  пропозиції ви почали займатися в Ізмаїлі імпортом нафтопродуктів?

Так.

— То, можливо, більш коректно казати, що до вищезгаданої компанії "Дунайбункер плюс 1" вас вписали не помилково, а формально?

Я займався реалізацією нафтопродуктів. Якщо я не помиляюся, ця компанія надавала послуги по перевалці. Ми працювали через приватний перевалочний комплекс, називається "Тriton".

На той момент приходили танкери, перевалювали паливо на нафтобазу, там розмитнювалися нафтопродукти, а наша задача була реалізувати ці об’єми.

— "Дунайбункер плюс 1" зареєстрований на компанію з Беліза "Екстрафорт Ворлдвайд інк". Як правило, така реєстрація здійснюється якщо за підприємством представник великого бізнесу або влади.

Тоді так люди працювали. Люди, які поставляли нафтопродукти, працювали через такі компанії.

— Чия це компанія?

Я не назву їх. Не можу їх назвати тому що вони не зовсім легальні були на той момент.

— "Екстрафорт Ворлдвайд інк" є також засновником української компанії "Веста СВ", яка була учасником кримінального провадження СБУ щодо незаконного освоєння грошей "Енергоатому". Прокоментуйте це будь-ласка.

Я не знаю, в яку групу входила ця компанія з Белізу. Відповідаю на ваше питання ще раз: я реально не знаю, яким чином опинився керівником підприємства "Дунайбункер плюс 1". Також не знаю цю "Веста СВ". Там хоч Медведчука немає?

— Ні.

Слава Богу, що там хоч Медведчука немає. А яка там група? "Енергоатом" – це хто в нас, Мартиненко?

— Був.

Давайте мене вже до Мартиненка краще?

— За неофіційною інформацією вищезгадані компанії контролюються (або дуже близькі) до російської "Альфа-груп" Михайла Фрідмана. Прокоментуйте це, будь ласка.

Без коментарів. Не знаю Фрідмана, особисто не знайомий, чув про "Альфа-груп".

— Мається на увазі, що проект в Ізмаїлі був один з перших проектів "Альфа-груп".

Я не думаю. Принаймні на той момент я, можливо, цього не розумів, тому що ми отримували паливо і займалися реалізацією. Можливо, там щось було, але я не розумів глибоко цих процесів.

— Куди ви перейшли після цього проєкту в Ізмаїлі?

Після отримання певного досвіду щодо реалізації нафтопродуктів з Ізмаїлу я зрозумів, що нам однієї нафтобази мало, і ми почали розширювати перевалки.

Ми взяли відповідний комплекс в Очаківському порту - орендували в них причал, де поставили баржі, які використовували як плавучий резервуар, оформили всі необхідні документи по перевалці, і таким чином отримали другу точку входу в Україну. Потім, пізніше, ми поставили також баржі в Дніпрі, Каховці, Херсоні.

— Тобто у вас вже з’явилось 5 точок входу нафтопродуктів в Україну. Яким обсягом ви оперували на тому рівні?

Якщо не помиляюсь, 20-25 тисяч тонн в місяць ми імпортували через ці 5 каналів.

— Імпорт нафтопродуктів морем завжди вважався винятковим бізнесом групи "Приват", куди Ігор Коломойський не пускав чужих. Чому на вас не звертали уваги такі великі гравці і не обмежували?

Мені приємно, звичайно, що порівнюєте нас з "Приватом", що ми доросли до цього рівня порівняння. Але коли ми починали свою діяльність, це відбулось коли ще президентом був Віктор Федорович Янукович.

Тоді працював Курченко, і вони весь цей ринок жорстко взяли під себе. Ми їм були непомітні, нецікаві. Потім, коли президентом став Порошенко, ви ж розумієте, що "Привату" тоді було не до нас у них були якісь своєрідні відносини з Порошенком, щось вони там один одного доганяли чи не доганяли.

Коломойський повертається: як "Приват" розбирається з конкурентами на паливному ринку

ЯК НАРОДИВСЯ WEXLER ТА ДО ЧОГО ТУТ МЕДВЕДЧУК

— Як народився Wexler?

Коли виникає необхідність фінансування або поставки дизпалива, ми виступали не як реалізатори палива в Україні, а вже як постачальники.

Відповідно, виникла необхідність міжнародних контактів фінансування і всього решти. Для цього була створена компанія-нерезидент, яка займалася укладанням договорів, пошуком фінансів, оплатами.

— Ви є власником групи Wexler.

— Так.

— Можете пояснити, що входить в цю групу і що до вас має відношення, а що не має?

Скажемо так, в той момент, коли було 5 каналів імпорту нафтопродуктів, Wexler як група тільки почала формуватися.

— Як Wexler переорієнтувався з бізнесу по невеличкому імпорту через 5 каналів на величезний бізнес з імпорту по трубі?

В той момент, коли стало можливе відновлення поставок в Україну трубопровідним транспортом.

— Мається на увазі, сидить Петро Белз на роботі, в своєму кабінеті, отримує дзвінок: "хочеш займатися трубопроводом"?

Не так.

— А як було?

Ми співпрацювали з компанією Proton Нісана Моісєєва (якого називають партнером Віктора Медведчука. – ЕП). Познайомилися з ним у 2012-му році. Він в той момент поставляв основні об’єми на WOG та OKKO.

Тоді ж він почав здійснювати поставки і на нас, оскільки йому був цікавий ринок України, він часто сюди приїжджав. Я з ним вів розмови про можливість купівлі якоїсь сітки АЗС. Ми навіть вивчали це питання.

— Чому Wexler, а не WOG, наприклад, став партнером Моісєєва по імпорту через трубу?

Я вам скажу, чому не WOG. Тому що сталося так, що загинув Ігор Єремєєв.

— Але ж є Антонов з OKKO.

Ну для того, щоб Антонов домовився, йому треба було поїхати в Росію, в Москву і домовитися з ним. Чому він туди не поїхав?

— Поїхали ви?

Я не поїхав. Нісан Моісєєв домовився.

— Як ви пояснюєте це для себе, навіщо Нісану робити цей бізнес для Wexler?

Він це робив в першу чергу для себе, а не для Wexler. А вже потім ми відстояли позицію, що ми в Україні хочемо формувати політику імпорту.

— Наскільки коректно казати, що Wexler і Петро Белз якимось чином фронтують Ніссана Моісеєва?

Ні, це не так. У нас є свій бізнес, у нього свій бізнес. В мене були з Нісаном навіть такі напружені розмови, коли він намагався в Україні також формувати свою політику самостійно. Я йому сказав дуже-дуже просто: в Україні будемо торгувати ми.

— А чому він дослухався?

Напевно тому, що він адекватна людина, напевно, є розуміння. Я кажу – якби був в Ізраїлі, ти би командував в Ізраїлі. В Україні я буду.

— Незрозуміло чому він це прийняв.

Запитаймо в нього, чому він це прийняв. В мене таке прохання: якщо ви берете інтерв’ю в мене, давайте питання про мене. В мене вже був один такий момент, коли хтось мене запитав про Ніссана Моісеєва, і я щось відповів. Він потім мені телефонував і ображався – чому я сказав так, а не так.

— Які зараз у вас стосунки з Моісеєвим?

Дружні і партнерські. Я рахую його хорошим бізнесменом, який рахує швидше, як рахує комп’ютер чи калькулятор. Він достатньо амбіційна людина і бізнесмен, от і все, що я можу про нього сказати.

Щодо його стосунків з Медведчуком, я не думаю, що вони там партнерські. Напевно, в свою чергу, ці люди десь відкрили в якихось кабінетах двері, що дало йому змогу підписати той чи інший контракт.

Він достатньо самостійний і дуже не любить, повірте мені, якщо про нього говорять, що він когось людина. Це його дуже задіває. Він сам собі режисер, сам собі директор, сам собі, скажемо так, господар.

— Назвіть будь-ласка фінансові результати Wexler за останній період.

За 2019-й рік ми заробили, якщо я  не помиляюся, біля 100 мільйонів гривень прибутку. 2020-й рік у нас був збитковий. Складний був рік.

ПРО САНКЦІЇ ПРОТИ МЕДВЕДЧУКА ТА ЗУПИНКУ ПОСТАВОК З РОСІЇ

— Proton Ніссана Моісеєва заявила про зупинку поставок з Росії. Ви спілкувались з ним? Знаєте, чому так сталося?

— Через санкції. Йому почали ставити питання по банку і по всьому решта.

— Після цього була і ваша заява. Ви призупиняєте чи повністю припиняєте постачання?

— Призупиняємо, тому що ви самі бачите, яке в Україні відношення до російських нафтопродуктів. Для чого нам бути червоною ганчіркою в цій ситуації?

— Вже з'явилася нова компанія, яка буде постачати ресурс "Роснєфті". Ви з ними не ведете перемовини?

— Ми ще точно не знаємо, хто буде таким постачальником.

— Називають Coral Energy.

— Називають Coral, називають Socar, але 100% інформації у нас поки що нема.

— Від російського ресурсу ви поки що відмовляєтесь?

— Поки не зміниться політика і риторика нашої держави, у нас немає великого бажання постачати в Україну російське паливо.

— Будете займатися тим, чим займалися раніше?

— До 2016 року.

— Це морські постачання.

— Так.

— Наскільки можуть впасти обсяги?

— Думаю, вийдемо на 50-60 тисяч.

— І це співробітництво буде знову ж таки з Ніссаном Моісеєвим?

— Ні.

— Чому?

— Тому що в нас є інший постачальник, який дає кращі умови. Якщо Ніссан запропонує хороші умови, кращі і по фінансуванню в тому числі, то, можливо, ми з ним будемо співпрацювати. Ну це ж бізнес. Дружба дружбою, ми в нормальних стосунках, але…

— Санкції були запроваджені щодо Віктора Медведчука, "Протона"…

— Щодо "Протона" не були запроваджені санкції. Санкції були проти Медведчука. І я так розумію, що по трубопроводу виникли питання по приватизації чи продажу. Там є якісь юридичні моменти.

Нічого особистого, тільки бізнес: що відомо про компанії, на які наклав санкції Зеленський

— Крім "Протона", проблеми також почалися у Glusco (власник Ніссан Моісеєв – ЕП).

— По Glusco я взагалі не розумію, що відбувається.

— Як щодо вашого бізнесу? Чи проводились якісь обшуки?

— У нас проводять обшуки по всьому бізнесу, не тільки, що стосується палива. Їх чомусь цікавлять усі компанії, де є моє прізвище. Вони шукають фінансування тероризму ще щось, але цього нічого немає, нехай перевірять і дадуть оцінку.

— Тобто у правоохоронців основна мотивація – саме ця прив’язка до Медведчука?

— Так.

— Через вашу співпрацю з Моісеєвим?

— Я так розумію, що через це. Коли з’являються в інтернеті фотографії, де Путін, Медведчук, я і Моїсеєв , яка наступна має бути  публікація чи реакція тих чи інших журналістів?

— Навіщо в день запровадження санкцій РНБО щодо "Прикарпатзахідтрансу" ви вийшли з уставного капіталу компаній "Анвітрейд" та "Анвітрейд+" (компанії з групи Wexler, які займаються постачанням пального. – ЕП)?

Спочатку, скажу вам чесно, в мене трохи була паніка. Я не знав, що відбувається і що буде далі. В якийсь момент я вийшов з компаній, щоб зберегти їх діяльність.

Потім відбулося засідання РНБО, прийшли наші юристи та фінансисти і кажуть: "Петро Павлович, у нас побудована ціла система, ціла структура, де ви власник, у вас є особисті зобов’язання".

Я подумав, що відступати немає куди. Все повернули як було, будемо вже боротися, а що нам залишається? Я знову став власником, а журналісти одразу написали, що ми здійснюємо якісь маневри.

Була така ситуація, в мене 300 працівників, і я не хочу щоб вони постраждали через якісь санкції проти мене.

— Але ж особисто до вас питань у правоохоронців нема?

Не знаю. Сподіваюсь, що нема. Наскільки я розумію, якісь процеси йдуть, відкриті провадження, слухають телефони, щось перевіряють. Нехай перевіряють, зроблять свої висновки і скоріше все це закінчиться.

ЩО ЗАРАЗ З "ТРУБОЮ МЕДВЕДЧУКА" ТА ЧИ ВІДНОВЛЯТЬСЯ ПОСТАЧАННЯ З РОСІЇ

— Що зараз з трубопроводом "Прикарпатзахідтранс"?

Я не знаю деталей, які там відбуваються, не хочу навіть проявляти інтерес, щоб мене знову не прив’язували до цього активу, але можу сказати своє бачення.

Це підприємство може працювати виключно на 2 продуктах: якщо туди поставляти продукт Білоруського нафтової компанії або одного із заводів РФ, які підключені системи продуктопроводу.

Тобто якщо РФ ухвалить рішення не давати продукт, то ця труба стоятиме рік, все з неї вкрадуть і все, це металолом, вона нікому не потрібна. Це треба чітко розуміти.

І якщо ми хочемо зберегти підприємство, треба якимось чином домовитися з тим, хто закачає продукт. Все йде до того, що "Укртранснафта" отримає контроль. Але "Укртранснафта" повинна мати підписані угоди із заводами-виробниками.

— "Укртранснафта" може домовитися про такі постачання?

Не знаю.

— Як ви вважаєте, для Росії це політичний проект?

Я не можу відповісти на це питання.

— Ви ж напевно зондували обстановку, що думають і кажуть з того боку?

Скажемо так, не поступало до нашої сторони завдань зондувати чи спілкуватися. Якщо поступить така задача – ми як спеціалісти готові. Знаю, що зараз йдуть перемовини.

— Тобто ви відсторонилися від цієї історії?

Відсторонилися, тому що у нас немає адмінресурсу чи важелів впливу ані на українських, ані на російських чиновників. В нас є досвід, яким за необхідності ми готові поділитися.

— З яких напрямків ви постачаєте нафтопродукти? Була інформація, що ви купили перевалку в порту "Південний".

Не купили, але у нас є таке бажання. На сьогодні ми оперуємо цією перевалкою і платимо орендну плату.

— Ще з яких напрямків можете завозити нафтопродукти?

— На сьогодні тільки через "Південний". Я сподіваюсь, що це не стане інформацією для того, хто завтра прийде і зупинить її.

ПРО НЕВДАЛУ СПРОБУ КУПИТИ МЕРЕЖУ АЗС GLUSCO

— Також ви планували купити мережі АЗС.

У нас навіть було 12 своїх АЗС. Хотіли придбати ще, з самого початку ми розглядали Веста, вели з цього приводу перемовини.

— Щодо Glusco ви також вели перемовини?

Я вам скажу, що таке Glusco, щоб ви розуміли. Є бренд Glusco, який ми розвивали в тому числі на мережах, які були придбані Ніссаном Моісеєвим. Glusco це не тільки ТНК, а ще ряд АЗС, які були в нашій власності.

Просто треба розділяти сам актив і бренд. Бренд взагалі був створений, коли ми сиділи з Ніссаном та ще одним приятелем і розглядали можливість придбання АЗС.

Абревіатура Glusco складається з перших літер синів Ніссана, мого і згаданого приятеля. Це Габріель, Лієль, Устим і Сеня. А "со" це ніби як company. Ось вам і весь Медведчук.

— На сьогодні Glusco це власність Моісеєва?

Так, це його власність на 100%. Ми маємо відношення до бренду.

— Чому ви не придбали?

Я не мав фінансових можливостей, щоб купити такий актив.

— Можливо, зараз купите?

Хочете, щоб мене Медведчуком забили прямо під землю? Я не розумію, що буде завтра в Україні. Звичайно, бажання і амбіції є, але треба мати розуміння щодо політичної ситуації в нашій країні.

— Моісеєв ще розглядає можливість продажу Glusco?

— Так, такі плани в нього є. Ведуться перемовини.

— Цікаво, наскільки мережа подешевшала через останні події.

— Не можу сказати.

— Раніше була формула: одна заправка – один мільйон. Це вже не актуально?

— Я думаю, що ця формула і такий підхід мають рацію. Але в даному конкретному випадку не можу сказати, бо не знаю.

— Він сильно закредитовані?

— Так, там є кредити.

ЯК ПОБУДУВАТИ БІЗНЕС НА ЗВ'ЯЗКАХ З РОСІЄЮ

— Добре, можливо, ви не маєте відношення до Медведчука…

Не "можливо", а я не маю жодного відношення. Не тому, що він сьогодні під санкціями, чи тому, що він такий поганий.

— Давайте вважати це умовною константою. Будь-який бізнесмен, крім економічних ризиків, враховує стратегічні, політичні і так далі.

Перед тим як починати масштабний бізнес з Моісеєвим ви не прораховували для себе ці ризики і не ставили собі питання, а в чому секрет пана Ніссана, чому це його бізнес так активно розвивається і побудований на зв’язках з Росією?

Прораховував. Але я вам скажу так: не було б Ніссана – був би хтось інший, не було б нас – був би хтось інший.

— Тобто за принципом "з’явився шанс – треба використовувати"?

Так. Тим більше, я бачу в цьому певні позитиви для України. Ми – імпортозалежна країна, 85% дизпалива імпортуємо. До запуску продуктопроводу, якою була ціна білоруського ресурсу в Україні?

— Тобто Україна почала купувати ресурс дешевше?

Звичайно. Зник дефіцит, зникли спекулятивні моменти, завжди є продукт.

— Ви собі не ставили питання, в чому секрет Моісеєва у відносинах з Росією?

Який може бути секрет? Все будується на стосунках між людьми. А в чому секрет, що "Лукойл" постачає 60 тисяч тонн в Україну?

— Як звичайній людині, громадянину Ізраїлю, піти в російську "Роснефть" і домовитися про викуп мережі АЗС в Україні?

Через особисті знайомства.

— Що це за знайомства, ви розумієте?

— Я розумію, що він знайомий з Сєчиним (Ігор Сєчін, голова "Роснефти". – ЕП), з Дідьє (Дідьє Касіміро, перший віце-президент "Роснефти". – ЕП) та з усім управлінським складом "Роснєфті".

— Ви ж не будете заперечувати, що в очах Росії все, що пов’язано з енергетикою – це політика?

Я не заперечую. Я взагалі думаю, що для Росії все, що пов’язано з Україною – це політика.

— Відповідно, у Моісеєва мають бути політичні зв’язки, щоб його допустили до таких історій.

— Напевно вони є, без цього воно б не полетіло.

— І тим не менш ви для себе порахували, що цей ризик може принести менше проблем, ніж економічна вигода від цієї співпраці?

— Я не бачу в цьому ризиків. Я розумів, що будуть певні наслідки, тому що якщо хтось багато імпортує, то його завжди поганяють. В Україні так завжди відбувається.

Якщо ви нічого не робите – про вас не говорять, як тільки починаєте робити – про вас говорять.

Ми займалися правильною діяльністю. Ми імпортували в Україну не заборонений, не санкційний, не кримінальний, не пов'язаний з якимось фінансуванням тероризму продукт за кращою ціною. Що ми робили не так?

— Так питання ж ніхто не ставить.

— Тому нам потрібно чітко розділяти, якщо це політика, то з квітня ми перестали імпортувати російський продукт. Не тому, що ми не хочемо це робити, а тому, що така політична воля сьогодні в Україні.

Продуктопровід зупинили, оскільки там є питання по приватизації, наскільки я розумію. Причина зупинки мережі АЗС яка? Це ж виключно політичне рішення.

 — Знову обговорюється можливість запровадження мит на російське дизпаливо та розріджений газ. Що ви думаєте про цю ініціативу?

— Я вважаю, що вводити мито на продукти, імпорт яких становить 85% - це повна нісенітниця. Доцільніше було би створення певної державної компанії в структурі міністерства, яка буде займатися імпортом нафтопродуктів з Росії. Це, напевно, має логіку.

Ця компанія забезпечить певну ціну для ринку, для кінцевого споживача, для стратегічних підприємств. Інакше це призведе тільки до підвищення цін. На цьому це все і закінчиться.

Податок на "трубу". По кому вдарять мита на дизель і автогаз з Росії

— Можливо, хочете щось додати наостанок?

— Для мені головне, щоб мене почули, що ми не є менеджерами Медведчука, не маємо жодних ні політичних, ні фінансових зобов’язань перед жодною з олігархічних груп чи якихось компаній.

Я вам розкажу просту історію. Був такий момент, коли нашого чинного президента пов’язували з Ігорем Коломойським. Чому? Тому що він створив продукт, який продав через його канал. Якось так же було?

— Так.

— Це ж не означає, що він його людина? Чому в Україні всі повинні бути когось, чиїсь і чимось комусь зобов’язані?

— Я вас поверну до ваших же слів: "Це Україна, ми розуміємо, що без домовленостей тут не працює". Ви так сказали?

— Так, але домовленість це не означає, що ми на когось працюємо. Люди організували Ніссану зустріч, він приїхав у Росію, переговорив і домовився. Домовилися – працюють, не домовилися – не працюють.

Все відбувається на особистих стосунках з людьми, це ж не приходить якась манна небесна.

— Тобто за вашою логікою, я можу додзвонитися, в принципі, до Сєчина і про щось з ним домовитись?

— Якщо ви будете активним учасником ринку, будете тим самим Coral, Socar чи Trafigura, чому ні?

— Згаданий вами Socar вже коліна збив навколо Одеського припортового заводу (йдеться про намагання компанії підписати з ОПЗ контракт на переробку газу в добрива за давальницькою схемою – ЕП) і нічого не може зробити, немає адмінресурсу, немає домовленості. Не може він побороти "найбільшу" компанію, яка називається "Агро газ трейдинг". Ви про таку чули?

— Ні.

— А компанія Socar не може її посунути.

— Так що це означає?

— Це домовленість. Це і викликає питання, у кого саме з паном Ніссаном відбулися ці домовленості?

— Домовленості можуть бути будь-які на етапі підписання договору безпосередньо учасниками процесу.

По дорозі до тих кабінетів він міг розмовляти зі мною, чи до міністрів ходити, з кимось з представників Порошенка чи групи ОПЗЖ, можна ходити і розмовляти зі всіма. Ну домовились, воно і працює.

Але у підсумку є якась домовленість між двома учасниками: один покупець, інший продавець. Це ж все відкрито і відомо.






УКР | РУС
Головна | Новини | Публікації | Колонки
©2006-2015 "Економічна правда"