Колонки |
Увесь квітень з окупованих регіонів Херсонщини, Запоріжжя та Донеччини надходили новини про вивіз українського зерна.
Пропаганда подавала це як досягнення: аграрії зможуть "продавати" свою продукцію, яку вкрали напередодні, в Росію та Крим.
На початку травня пазли склалися. Сайт "Миротворець" оприлюднив інформацію про перевалку українського зерна в Севастополі. Звідти відвантажували пшеницю та кукурудзу.
Попри те, що воєнні дії тривають, а головні порти в Чорному морі заблоковані, український уряд та низка профільних аграрних організацій намагаються знайти шляхи, щоб розблокувати експорт.
Знищення інфраструктури. Спочатку окупанти просто нищили елеватори, обладнання, сільськогосподарську техніку. Одним з перших у Сумській області відчув на собі реалії "руского міра" В’язівський елеватор.
Він працював лише пів року, а після деокупації там лишилися поламані двигуни, відсутнє обладнання та тіла російських військових.
Під обстріл у кінці квітня потрапив елеватор під Кривим Рогом, а на початку травня потужну авіабомбу скинули на новий елеватор у Рубіжному та знищили продуктові склади в Сіверськодонецьку.
Російські військові прицільно нищать аграрну інфраструктуру. При цьому перші наслідки сектор відчуватиме уже влітку, коли зібраний врожай не буде де зберігати.
Відтак ускладниться логістика в східних та південних регіонах. Від цього зростуть ціни на кінцеву продукцію.
Адже лише транспортування врожаю з високими цінами на пальне та новими локаціями, які доведеться шукати агровиробникам, обійдеться дорого, не кажучи вже про витрати на вирощування.
Окрім того, у всіх регіонах ми бачимо й інші збитки: від потрапляння ракет в обладнання підприємств до знищення насіння. Оговтуватися від цього аграрії будуть ще кілька років.
Вивезення зерна та продукції. Окрім нищення інфраструктури, російські військові вивозять з України зерно й насіння. При цьому часто не розбираючись, де насіннєвий матеріал, а де на борошно чи переробку.
Лише з Луганщини, за даними на початок травня, росіяни вивезли 100 тис. тонн зерна. Цього достатньо, щоб забезпечити потреби місцевих мешканців у зернових продуктах, на 2-3 роки наперед. А в цілому з окупованих територій військові вивезли 400 тис. тонн зерна.
Окупація портів та експорт краденого зерна. Крадене зерно вивозять з України не просто так. Росії, Криму та "ЛДНР" потрібна валюта. Найкращий спосіб її отримати — експорт.
Якщо своє не вдається вирощувати, вони продають крадене. Про це свідчать дані сайту "Миротворець", де спеціалісти відстежують по кілька російських кораблів, завантажених українським зерном в окупованому Севастополі.
Спочатку надійшла інформація про пожвавлення роботи в севастопольському порту. Місцеві скаржилися, що почалася перевалка зерна й по вулицях повсюди пил та сміття.
Далі фахівці "Миротворця" засікли вже рух кораблів з українським зерном до Єгипту (на борту одного корабля було 27 тис. тонн пшениці), а коли там відмовили, то кораблі попливли до Сирії.
Крім пшениці, росіяни продають Туреччині незаконно вивезену українську кукурудзу. Три судна в травні вирушили з 9 тис. тоннами продукції на борту з порту окупованої Керчі і розвантажились в турецькому порту Самсун.
Усі ці факти доводять: Росія, як і 100 та 200 років тому за часів Петра Великого та Катерини Другої, не відмовляється від своєї ідеї контролювати Чорне море та південні області України, щоб вести торгівлю й нарощувати свій експортний потенціал. Відтак намагається всіма способами перешкодити в цьому напрямку Україні.
До війни експорт зерна був одним з найголовніших джерел надходжень валюти до держбюджету. За місяць в середньому Україна експортувала 5 млн тонн. За два місяці війни ця цифра впала до 0,5-0,6 млн тонн.
Тому зараз усі організації, бізнес та уряд працюють над можливостями нарощування експорту до 1,5-2 млн тонн. Адже це передусім валютні надходження, які особливо гостро потрібні державі, яка воює.
По-друге, крадіжки зерна та блокування можливостей для українського експорту мають ще одну сторону — руйнування бізнес-зв’язків.
Наприклад, одна з учасниць нашої асоціації, українська насіннєва компанія "Маїс", втратила доступ до своїх ринків збуту. Вони експортували значну частину своєї продукції до Казахстану.
З початком війни вантажівки із зерном, які їхали через територію РФ, просто застрягли на кордоні між Росією та Казахстаном. Водій перейшов кордон пішки, а вантаж досі не пропускають. Невідомо також, чи взагалі там ще лишилася українська продукція.
Виходить, що з одного боку всі сторони виконали зобов’язання (проплатили й надіслали продукцію), але вона не дійшла до місця призначення.
Компанія з Казахстану розуміє, що в цьому немає провини українців, але це додає ризиків і ускладнює роботу в майбутньому. Не лише з цією компанією, а взагалі з майбутніми інвесторами чи партнерами.
По-третє, важливо також пам’ятати, що попит завжди породжує пропозицію. Як тільки в українських компаній виникли складнощі з доставками якісного насіння чи зерна за кордон, одразу активізувалися інші держави.
Той же Китай чи Росія. Не в усіх виробників, скажімо, насіння такої ж якості як в Україні, але аграрії не мають вибору — їм потрібно засіяти свої поля. Тож у перспективі аграріям доведеться заново боротися за ринки збуту, де вже були напрацьовані клієнти й партнери.
Відтак сьогодні дуже важливо наростити експорт. Це з одного боку принесе кошти в бюджет, а з іншого полегшить у майбутньому відновлення агробізнесу після кризи.
Для цього ми спільно намагаємося залучити всі можливі ресурси, щоб товар ішов з України. Це не лише залізниця: будьмо чесними, вона не перевезе все зерно через обмежену пропускну здатність.
Тож використовуємо вантажні перевезення через країни ЄС, для яких зараз потрібно спростити доступ, як мінімум, на в’їзд. А також порти, до яких Україна ще має доступ на морі та через Дунай, звідки експорт іде спочатку в Румунію чи Болгарію, а вже далі в інші країни. Усе це в комплексі має підтримати українських виробників, прибуток і розвиток яких суттєво залежить від експорту.
Українське зерно — вагома ланка в ланцюжку забезпечення світової продовольчої безпеки. Швидко замінити та переправити продукцію в менш забезпечені країни Африки не вдасться.
Окрім того, зупинення експорту вже б’є і по країнах ЄС, як мінімум, підняттям цін. Військові РФ мають понести відповідальність за злочини на аграрному фронті, адже неопосередковано призводять до злиднів і голоду тисяч людей по всьому світу.
Ми ж, як організація, спільно з іншими колегами та урядовцями продовжимо боротися за розблокування експортних шляхів. Перед нами навіть не стоїть питання, де ставити кому — ми не здамося просто вже тому, що ми українці.