| Колонки |
Практично непомітно засобами масової інформації пройшла новина про внесення бюджетної декларації Кабміном до Верховної Ради.
Водночас, бюджетна декларація – це без будь-якого перебільшення документ стратегічного державного планування життя країни на найближчі 3 роки. Це — бачення Уряду бюджетної політики у середньостроковій перспективі.
За умови швидкоплинності змін у нашому житті, бюджетна декларація є чи не єдиним, крім програми Уряду, документом, з якого ми можемо побачити напрям руху країни, та цілі, яких ми спільно плануємо досягти у трирічній перспективі.
І на відміну від програми Уряду, що має здебільшого декларативний характер, бюджетна декларація – це документ, який є основою для складання бюджетів на наступні роки, а отже документом, що не тільки містить плани, але і передумови для їх фінансування, що перетворює будь-яку декларацію у реальну дорожню карту.
Крім цього, декларація містить загальні показники доходів і видатків держбюджету, розмір мінімальної зарплати, прожитковий мінімум та інші цілі-показники державної політики.
Вважаю, що цьому документу і у ВР, і в суспільстві необхідно приділити особливу увагу, обговорити документ з урахуванням бачення майбутнього держави та внести у подану КМ бюджетну декларацію відповідні зміни.
Зі свого боку вважаю необхідним передбачити в декларації:
1. При формуванні дохідної частини бюджетів наступних років кошти від:
Детінізація є стратегічним нашим завданням в галузі публічних фінансів. Потенціал від детінізації величезний.
І мова йде не тільки про надходження до бюджетів. Мова йде про прозору, чесну правову та податкову інфраструктуру для бізнесу, що є запорукою економічного зростання країни в цілому.
Всі необхідні для проведення детінізації рішення прийняті на рівні парламенту. Залишилося найголовніше – забезпечити їх реалізацію на рівні виконавчої влади. З цим завданням Уряд поки що не може впоратися, давайте будемо відверті.
Боротьба з тіньовими ринками підакцизних товарів провалена. Уряд не спромігся провести фіскалізацію навіть тих галузей, які визначені законом як ризикові (електроніка, ліки та ювелірні вироби), боротьба з контрабандою – поки що процес без результату.
Саме тому важливо аби ми не тільки передбачили на рівні бюджетної декларації відповідні надходження від детінізації, але і забезпечили їх в майбутніх бюджетах.
2. В тому числі за рахунок відповідних надходжень від реалізації першого пункту, пропоную передбачити:
- індексацію показника мінімальної зарплати з темпами не нижче прогнозованого рівня інфляції;
- поступове збільшення фінансування сфери охорони здоров'я за зведеним бюджетом до не менше 4,25% ВВП у 2022 році, 4,5% ВВП в 2023 році і до 5% ВВП в 2024 році;
- зміну розрахунку показника прожиткового мінімуму, в т.ч. щодо його встановлення "в прив'язці" до відсотка середньої заробітної плати;
- підвищення виплат при народженні дітей до 50, 100, 150 тис. грн відповідно на одного, 2-х, 3-х і більше дітей, починаючи з 2022 року (відповідний законопроєкт поданий мною та ще п’ятдесятьма депутатами від "Слуги народу");
- поступове погашення заборгованості держбюджету перед місцевими бюджетами по делегованих витратах, в т.ч. пільг з транспорту і зв'язку, компенсації різниці в тарифах, а також збільшення фінансування місцевих проєктів з Фонду регіонального розвитку з 1 до 3% доходів загального фонду держбюджету;
Крім цього, ми врешті решт повинні не на словах перейнятися підтримкою української промисловості. Ми повинні змінити структуру нашої економіки з сировинної на економіку високої доданої вартості.
Це не просто зробити і на це потрібен час. Однак, у 2020-2021 роках, крім інфраструктурних проєктів та авіабудування, ми, на жаль, витратили недостатньо коштів. Отож, пропоную:
- виділення коштів на державну цільову програму розвитку промисловості для збільшення частки промисловості в структурі ВВП, збільшення частки середньо- і високотехнологічної продукції в загальному обсязі випуску промисловості, стимулювання експорту промислової продукції, інвестицій в промислове виробництво;
- фінансування (поповнення статутного капіталу) експортно-кредитного агентства (не менше 1 млрд грн), а також збільшення фінансування інших програм просування експорту (насамперед, Офісу з просування експорту, створення торгових представництв України в країнах — ключових торгових партнерах і країнах, що є перспективними ринками експорту);
- збільшення мінімум в 2 рази від обсягів, зазначених у декларації, фінансування розробки і реалізації державних інвестиційних проєктів;
- фінансування створення не менше 5 нових індустріальних парків у 2022 році з подальшим поступовим збільшенням їх кількості;
- збільшення мінімум у 3-5 разів бюджету Фонду розвитку підприємництва (з 2 млрд грн в 2021 році до 6 млрд грн у 2022, 8 млрд грн — у 2023 та 10 млрд грн — у 2024 році).
3. Поза будь-яким сумнівом є необхідність прийняття таких принципових рішень щодо фінансової політики нашої держави:
- зниження виплат по VRI (ВВП-варанти) в 2022-2024 рр. через їх викуп / конвертацію в звичайні єврооблігації;
- фінансування оплати статутного внеску в Азійському банку інфраструктурних інвестицій (необхідне подання заявки від України на приєднання в якості нерегіонального члена банку);
- створення у складі спецфонду держбюджету Державного фонду підтримки медицини, спорту, освіти, культури та науки, джерелом фінансування якого є доходи від плати коштів за видачу ліцензій на організацію і проведення азартних ігор на суму не менше 4 млрд грн на рік;
- скасування зниженої ставки ПДВ (14%) для окремих видів с/г продукції;
- збільшення частки доходів місцевих бюджетів (без трансфертів) у зведеному бюджеті до не менше 25% до 2024 року, ми повинні реально, а не на словах забезпечити фінансову незалежність місцевого самоврядування;
- зниження податкового навантаження на фонд оплати праці за рахунок проведення реформи ПДФО, ЄСВ та військово збору. Таке рішення повинно стати останнім етапом детінізації.
- заморожування витрат на оплату праці з нарахуваннями по всіх органах державної влади, крім новостворених в поточному році, на рівні планових показників 2021 року.
Відповідний законопроєкт фінансовий комітет ВР спрямував до Міністерства фінансів України ще півроку тому. Поки, на жаль, без відповіді.
Зрозуміло, що в Україні досвід роботи з інструментами середньострокового бюджетного планування є невеликим. Ми тільки вчимося планувати державні гроші на 3 роки.
Але саме це свідчить про необхідність не формального ставлення парламенту до узгодження бюджетної декларації, а перетворення її розгляду на справжню дискусію про майбутнє нашої держави.