| Публікації |
Хто претендує на купівлю українських банків, і скільки вони можуть коштувати в умовах війни.Наприкінці січня заступник міністра фінансів Юрій Драганчук зробив майже шокуючу заяву: уряд готується до продажу одразу двох державних банків, на які вже ніби є потенційні покупці.
"Є зацікавленість іноземних інвесторів в двох державних банках. Це "Укргазбанк" і "Сенс Банк" і ми активно готуємо їх до продажу. Ці сигнали ми отримали наприкінці минулого року, починаючи з осені", – заявив чиновник.
Він навідріз відмовився уточнювати, які саме іноземні інвестори зацікавились українськими банками, проте додав, що ті нібито "підганяють" державу, аби вона швидше готувалася до приватизації.
Заява Мінфіну викликала чимало скепсису в експертному середовищі. Більшість опитаних ЕП учасників ринку вважають, що урядовці дещо перебільшують, говорячи про інтерес у приватизації двох держбанків. Чи навіть більше – видають бажане за дійсне.
Та як виявляється, це не так.
Наразі держава фактично є монополістом на банківському ринку України. Держбанки є найбільшими учасниками державних програм пільгового кредитування, а також найбільшими кредиторами бюджету країни. Вони "диктують погоду" на ринку депозитів, на роздрібному валютному ринку та у сфері кредитування.
Але так було не завжди. Лише 2 з 5 банків ("Ощадбанк" та "Укрексімбанк"), якими наразі управляє Кабінет міністрів в особі Мінфіну, були державними від самого моменту свого створення. А решту держава отримала у ході націоналізацій, які відбувалися у різні періоди.
Так, "Укргазбанк" держава націоналізувала ще у 2009 році, ставши власником 94,94% його акцій. Таке рішення тоді ухвалили через проблеми з платоспроможністю, з якими банк зіткнувся після Світової фінансової кризи. У перші два роки на його порятунок держава витратила 7,4 млрд грн. До 2020 року сумарні видатки на підтримку цього банку сягнули 13,1 млрд грн.
ПриватБанк держава націоналізувала наприкінці 2016 року "задля збереження стійкості фінансової системи". Для порятунку банку та його вкладників у капітал влили понад 150 млрд грн, а колишні власники – Ігор Коломойський та Геннадій Боголюбов – досі намагаються оскаржити це рішення у судах.
У липні 2023 року Україна націоналізувала "Сенс Банк" (до 1 грудня 2022 року – "Альфа-Банк"). Підставою такого рішення стало те, що через українські та міжнародні санкції його колишні власники, російські олігархи Михайло Фрідман, Пьотр Авен та Андрій Косогов втратили можливість підтримувати капітал банку, і це "становило загрозу для фінансової системи".
Як результат держава здобула домінуючу частку на банківському ринку. За даними НБУ, на грудень 2023 року її частка в активах системи становила 53,6%. Більше того, саме державним банкам українці найбільше довіряють свої заощадження: на початок 2024 року 63,2% коштів на рахунках фізичних осіб лежало саме у них.
Раніше кількість держбанків була ще більшою. У 2009 році разом з "Укргазбанком" націоналізували "Родовід Банк" (виведено з ринку у 2016 році) та банк "Київ" (активи та зобов’язання передали "Укргазбанку" у 2015-ому). У 2016 році неплатоспроможним визнали Державний земельний банк, а Український банк реконструкції та розвитку продали китайському інвестору.
При цьому ризик подальшого збільшення частки держави на банківському ринку залишається, адже про свої наміри придбати кредитно-фінансову установу вже заявляли "Укрпошта", а також КМДА. Щоправда, ці ідеї категорично не підтримують ні регулятор, ні міжнародні партнери, зокрема МВФ.
Концентрація великої частки ринку в руках одного власника має неприємні наслідки. Такий ринок стає неконкурентним, від чого страждають передусім кінцеві споживачі.
Зрештою, не дивно, що про приватизацію держбанків в Україні говорять вже не перший рік. А до великої війни уряд навіть робив перші кроки щодо часткової приватизації "Ощадбанку" та "Укргазбанку", невеликі пакети акцій яких планували передати Європейському банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) та Міжнародній фінансовій корпорації (IFC) відповідно.
Однак процес навіть часткової їх приватизації затягувався, а з початком великої війни узагалі став на паузу.
Розмови про продаж принаймні одного з озвучених Мінфіном банків велися давно. Ще до націоналізації про намір придбати "Сенс Банк" заявляла польська корпорація Grupa Polsat Plus. Однак тоді угоду не погоджував регулятор. Неофіційно в НБУ пояснювали, що польський інвестор нібито мав виступати номінальним власником банку, а угода насправді була спробою Фрідмана та Авена зберегти український актив у своїй власності.
Після націоналізації про свій намір взяти участь у приватизації "Сенс Банку" озвучувала інвестиційна компанія Dragon Capital (власник УП). Від цих намірів там не відмовляються і нині. Питання лише у ціні цього активу та у тому, як вона буде співвідноситися з ризиками приватизації.
У можливість приватизації держбанків іноземними банківськими групами більшість опитаних ЕП аналітиків не вірять.
"Проблема в тому, що вже більше 10 років, особливо після 2014 року, в іноземних інвесторів взагалі немає лімітів на Україну, особливо в акціонерний капітал. Особливо такого масштабу", – пояснює портфельний менеджер та трейдер Іван Угляниця.
Деякі аналітики вважають, що заява Мінфіну дещо перебільшена. Ймовірно, деякі потенційні іноземні інвестори могли "придивлятися" до держбанків, а в уряді сприйняли це за реальні наміри.
На користь цього свідчить той факт, що, попри сигнали про намір купити банки, які Мінфін чує ще з осені, ніхто формально не повідомив про ці наміри в НБУ. На кінець січня там не отримували документів від потенційних інвесторів щодо входження у капітал держбанків.
Хто хоче придбати державні банки, невідомо і міжнародним партнерам України, які наполягають на зменшенні частки держави на цьому ринку. За словами співрозмовника ЕП, наближеного до переговорів з МВФ, український уряд не повідомляв Фонд як про наміри продати банки у 2024 році, так і про те, хто може стати їх потенційними покупцями.
ЕП надіслала офіційний запит до Міністерства фінансів з проханням уточнити, які саме інвестори висловили зацікавленість у державних банках. Відповідь на момент виходу матеріалу не надійшла.
Утім двоє співрозмовників ЕП, дотичних до переговорів щодо продажу банків, підтвердили, що інтерес західних банківських груп до держбанків дійсно є. Принаймні, до одного з них, "Сенс Банку", який хоче придбати угорська група OTP Bank Plc., яка вже працює на українському ринку.
В українській "дочці" OTP відмовилися відповідати на запит ЕП щодо потенційної угоди, зазначивши, що "не уповноважені коментувати наміри групи".
У разі, якщо ця угода відбудеться, а український OTP об'єднають із "Сенсом", то новий банк може стати четвертим за обсягом чистих активів в Україні, поступаючись лише Приватбанку, Ощадбанку та Укрексімбанку.
Якщо інтерес OTP реальний, то потенційний продаж "Сенс Банку" може наштовхнутися на певні труднощі, адже угорська група досі працює на території Росії. За це НАЗК навіть вносило OTP Bank до переліку компаній-спонсорів війни. У жовтні 2023 року банк виключили з цього переліку на вимогу Угорщини, яка взамін пообіцяла розблокувати виділення 500 млн євро з військового фонду ЄС.
"Сенс Банк" є доволі привабливим активом для приватизації, навіть в умовах війни. Банк має розвинений роздрібний бізнес та мобільний застосунок. Наприкінці 2021 року тоді ще "Альфа-Банк" став першим, хто надав своїм клієнтам доступ до торгівлі західними цінними паперами, випередивши проєкт Monobank.
На відміну від Сенсу, зацікавленість інвесторів в "Укргазбанку" виглядає менш реалістичною. За роки перебування під контролем держави він намагався побудувати бізнес-модель "зеленого банку", який спеціалізується на роботі з відновлювальними джерелами енергії. Але запам’ятався лише схемами з відмивання коштів, за які правоохоронці переслідують його колишнього голову Кирила Шевченка.
За даними співрозмовників ЕП на банківському ринку, останнім часом Мінфін активізував переговори з IFC щодо завершення угоди про входження у капітал "Укргазбанку". Відповідно до неї IFC надав банку кредит на суму 30 млн євро, який у майбутньому можна буде конвертувати в акції. Хоча офіційно Мінфін не озвучував, яку саме частку буде передано, однак з відкритих джерел відомо, що йдеться про приблизно 20% акцій.
Оцінити скільки можуть коштувати державні банки було складно навіть до 2022 року. Під час повномасштабної війни це завдання ускладнилося ще більше. Зрештою, на остаточну вартість наразі впливає чимало факторів, передбачити які просто неможливо.
Угода про входження у капітал "Укргазбанку", укладена ще до початку великої війни, дає можливість хай і непрямо, але приблизно оцінити його вартість. Якщо 20% акцій банку коштують 30 млн євро, то, ціна усієї установи може становити 150 млн євро або близько 7,2 млрд грн.
За даними НБУ, на 1 грудня 2023 року капітал "Укргазбанку" становив 13,1 млрд грн. Відтак, якщо угода про входження у капітал реалізується найближчим часом, то банк може коштувати навіть менше половини від свого капіталу.
Вартість "Сенс Банку" може бути дещо вищою. Так, Dragon Capital оцінює банк у 50-100% від капіталу, а отже його ціна може становити 6-12 млрд грн. На остаточну вартість впливатиме також судовий процес, який розпочали його колишні власники. Останні вимагають від держави 1 млрд дол за "експропріацію".
Ще один ризик спільний для обох потенційних угод із продажу. Попередні оцінки вартості двох державних банків цілком співставні з прибутком, який ці установи заробили за підсумками 2023 року. Так, "Укргазбанк" торік заробив 4,7 млрд грн (65% від потенційної вартості), а Сенс – близько 5 млрд грн (40-80%).
В умовах високих відсоткових ставок, рівень яких підтримує Нацбанк, потенційні покупці змогли б повернути свої інвестиції за 1,5-2,5 року. З одного боку, це робить відповідні угоди вкрай привабливими. З іншого боку, виникає політичний ризик – як пояснити продаж держбанків за такою ціною громадянам, які своїми податками рятували, принаймні, один з них? Відповідь лише одна – відсутність грошей. Але озвучити її ніхто не наважиться.