Українська правда
Економічна правда
Публікації

Втратити квартиру і не знати про це. Як аферисти і суди позбавляють киян житла
22.08.2019 14:00
Підроблені рішення судів, чужі паспорти і "необережні" нотаріуси — цього достатньо, щоб переписати квартиру на іншу особу без відома власника, який потім ще п'ять років буде безуспішно намагатись оскаржити це в судах. Така історія в Україні може статись з ким завгодно.

Дванадцять років тому киянка Олена придбала квартиру на провулку Тараса Шевченка, в самісінькому центрі Києва. Це була інвестиція у майбутній бізнес. Жінка планувала викупити ще одну квартиру на поверсі і зробити з цього приміщення хостел.

Через кризу 2008 року довелось змінити плани і відмовитись від цієї ідеї. Олена виставила житло на продаж, і коли почала готувати документи, дізналась, що квартира вже давно записана на іншу людину.

Як виявилось, на підставі підроблених документів Гребінківського суду аферисти заднім числом переписали житло на нового власника, що дозволило їм розпоряджатись чужим майном. Олена подала до суду і виграла справу. 

Однак це був лише початок. Поки тривало розслідування, аферисти повторно підробили документи на житло і оперативно перепродали квартиру декілька разів, використовуючи підроблені рішення суду і чужі паспорти.

Останні п’ять років Олена безуспішно намагається повернути своє житло назад.

"У мене просто пішов ґрунт з-під ніг. Я зрозуміла, що у нашій країні можливо по підробленим документам зробити все: вкрасти в людини нерухомість, перепродати декілька разів, і апеляційний суд виносить рішення, називаючи чорне білим", скаржиться на ситуацію вона.

Здавалося б, це чудовий сюжет для детективу, однак в Україні це буденна ситуація і випадок Олени, як з’ясувала ЕП, далеко не єдиний.

В судовому реєстрі вдалось знайти ще 46 (!) схожих справ, які стосуються нерухомості в Києві.

Ознаки зловживань у всіх ситуаціях однакові. Люди раптово дізнаються, що житло, яке вони придбали кілька років тому, за документами записано уже на інших. І в кожному з цих випадків рішення на передачу житла видавав Гребінківський суд Полтавської області. 

Довкола цих рішень розгорнулись тривалі судові процеси, які розглядаються уже кілька років, але безуспішно для жертв афери. Слідство досі не може притягнути до відповідальності злодіїв, а суди через це на абсолютно формальних підставах лишають майно за аферистами.

Як таке могло трапитись та хто винний у тому, що люди досі не можуть повернути собі нерухомість, розбиралася Економічна правда.

Історія однієї квартири 

Сім’я Олени бореться за повернення житла у свою власність вже п’ять років. За цей час вона витратила на судовий процес десятки тисяч доларів. 

"Квартира майже в три рази впала в ціні, я не можу в ній жити, не можу її продати і не можу користуватись своєю власністю" – з обуренням і відчаєм в голосі говорить Олена, в якої шахраї вкрали житло. 

Почалось все ще у 2005 році, коли сім’я Олени придбала квартиру у Шевченківському районі міста Києва. Жінка планувала відкрити невеликий хостел і викупити також і квартиру навпроти. Проте через фінансові складнощі довелось від бізнесу відмовитись, а житло продати.  

Вона виставила квартиру на продаж і чекала покупців з хорошою пропозицією. Одного разу, коли Олена з чоловіком і дитиною була на відпочинку, її помічниця показувала житло потенційним покупцям. Коли ті прийшли подивитись на квартиру, дізнались, що в квартирі перебувають інші люди.

"Раптом з квартири вийшли три амбали і жінка нотаріус, показали підроблений витяг з реєстру, що житло записано за якоюсь Мариконь", розповідає Олена. 

Як виявилось пізніше, аферисти підробили документи. На руках в них було рішення того самого Гребінківського суду, за яким сім’я Олени начебто в якості погашення боргу переоформила квартиру на іншу жінку – Оксану Мариконь. Проте Олена та Мариконь навіть не знайомі, і ніякого боргу насправді не було. Більше того, як пізніше з’ясувала Олена, Мариконь ніколи не зверталась до Гребінківського суду і вперше почула про те, що на неї записана квартира. 

Виявляється, кількома роками раніше аферисти підробили документи Гребінківського суду, скориставшись фальшивим паспортом Мариконь. На момент оформлення документів жінка мала інший паспорт, а минулим паспортом, який вже був не дійсний, скористались злодії. 

Оксана Мариконь разом з Оленою подали заяви до Шевченківського суду та поліції, щоб вирішити цю проблему. Розпочалося кримінальне розслідування, на квартиру був накладений арешт. 

Оскільки Мариконь не претендувала на житло, відстояти своє право на майно Олені вдалось без особливих проблем. Після виграшу в суді сім’я поїхала з міста на декілька місяців. А коли вони повернулись, їх чекав черговий сюрприз у квартирі йшов повним ходом ремонт, який робили невідомі люди.

Поки квартира була під арештом, здавалось, що їй нічого не загрожує, але аферисти, як виявилось, весь цей час продовжували свою діяльність. Вони підробили зняття арешту з квартири, а потім, скориставшись фальшивими документами Мариконь, виписали довіреність на квартиру на іншу особу, якої раніше в цій історії не було Андрія Загацького. 

Довіреність дала змогу Загацькому розпоряджатись майном нібито від імені Мариконь. Важливо розуміти, що жодних передумов для цих документів в дійсності не існувало, вони всі були "намальовані" на пустому місці. 

Подальші події ще більш заплутані. В історії з’являються нові люди, які передають житло з рук в руки.

Одразу після підробленого зняття арешту з квартири, Загацький продав житло вже третій особі – Руслану Багієву. Той переписав квартиру на свою доньку, яка в свою чергу продала її Михайлу Ансімову. Останній поклав квартиру під заставу у банк "Національні інвестиції". Сам кредит Ансімов так і не використав, каже, що не знадобився. 

"Я взяв кредит, оскільки думав, що не вистачить грошей на такий капітальний ремонт", – виправдовується у розмові з журналісткою ЕП Михайло Ансімов. 

Все це відбувалось протягом трьох місяців, а операції з продажу житла взагалі відбулися за лічені дні. 

Така оперативність не випадкова, адже це все трапилось у час відсутності Олени у місті. Дізнавшись це, Олена знову подала до Шевченківського суду і вкотре виграла справу.  

"У мене є здогадки, що їх хтось покриває з впливових осіб. Ми наклали арешт, а вони абсолютно безстрашно його підробили і продали квартиру 3 рази, поклавши її в іпотеку", скаржиться Олена Віленська. 

Але на цьому історія не закінчилась, аферисти перейшли в наступ. 

Останній "власник" квартири в цьому заплутаному ланцюгу – Михайло Ансімов – подав на апеляцію з вимогою повернути квартиру і відшкодувати збитки за ремонт, якій він встиг зробити у помешканні. Він  не припиняв ремонт навіть на час судового розгляду.

Причому позиватись він вирішив не з Багієвим, який продав йому крадене житло, а з Оленою, яку звинуватив у шахрайстві. 

Крім квартири, Ансімов також приватизував горище, вхід до якого лежить через квартиру Олени. Це – спільна власність жителів будинку, якою ніхто не користувався. Проте тепер з горища і квартири зробили двоповерхове житло, яке Ансімов здавав в оренду подобово під час судового процесу. Дозвіл на горище йому допомогла отримати приватна компанія, назву якої Ансімов не пам’ятає. 

Михайло досить легко пішов на контакт з ЕП і погодився прокоментувати ситуацію.

"Я думаю, що це Олена зробила спеціально, щоб отримати квартиру з коштовним ремонтом", вважає Михайло Ансімов.

Він не коментує, чому не звернувся з позовом до Багієва, який продав йому крадене житло, однак досить детально пояснює свої підозри стосовно Олени. 

Однією з основних причин, через яку Михайло підозрює Олену у шахрайстві, є те, що у 2014-му році, після першого судового розгляду, вона вчасно не зареєструвала право власності на житло. Після першого суду по підробленим документам Олена на якийсь час лишила арешт на квартиру, не вносячи її повторно в реєстр. Він повертається до цього аргументу під час розмови декілька разів, задаючи питання: "Кому це вигідно?". 

"Мені так порадили юристи, адже зняти арешт з квартири шахраям за таких обставин видавалось неможливим", пояснює свої дії Олена. 

Зрештою, це все одно не допомогло, тому що шахраї підробили сам документ про зняття арешту, що дозволило трапитись всім подільшим подіям.

Справа розглядалась 3,5 роки і в результаті Анісімов виграв апеляцію. Суд підтвердив факт того, що квартиру у Олени вкрали, але все одно лишив житло у власності Анісімова. В ухвалі його названо "законним набувачем майна". 

Хоча за законом майно, яке було вилучене незаконним шляхом, мають віддати найпершому законному власнику, тобто Олені. 

"Цивільний кодекс надає нам механізм повернення квартири законному власникові навіть, якщо квартиру було неодноразово продано після шахрайського заволодіння. Але процес цей непростий, тільки через судове рішення", — коментує адвокат Валентина Теліченко. 

У найбільш невигідному становищі опиняється та людина, яка придбала цю квартиру. Адже вона може претендувати тільки на повернення коштів від особи, яка їм це житло продала. Якщо ця людина немає коштів, тоді перспектива отримати гроші назад стає примарною.

Проте Михайлові пощастило, адже його випадок унікальний. Йому не просто не довелось звертатись до Багієва, який йому це житло продав, але і вдалось повністю залишити житло у своїй власності.  

"Суд апеляційної інстанції під головуванням судді Болотова відмовив Олені в повернені її житла тому, що за нею не зареєстроване право власності. Абсурдність цього висновку в тому, що Олена до суду пішла як раз тому, що за нею не зареєстроване право власності, а зареєстроване за іншою особою в результаті серії шахрайських дій. 

Якби за нею було б зареєстроване право власності, вона б пішла не до суду, а до своєї квартири", — пояснює адвокат Олени Марія Швець. 

Головуючим суддею під час цього засідання був Євген Болотов. 

Тобто, суд виніс рішення на досить формальних підставах, не пояснюючи причину свого рішення. Як і в інших випадках, про які йдеться далі. 

Масштабна схема 

Цей випадок є лише одним з фрагментів великої схеми шахрайства, яка працює на ринку нерухомості. Автору вдалось знайти рішення суду, за яким у січні 2019 року було накладено арешт на 13 квартир через підробку документів, начебто виданих Гребінківським судом.

За таким принципом було відчужено не тільки квартири, але і щонайменше 25 нежитлових приміщень

Через таємницю досудового розслідування дізнатись долю цих справ наразі неможливо. Проте є і інші поодинокі випадки, які мають такі самі ознаки. Їх хронологію можна відслідкувати у судових рішеннях.

За описом в судових рішеннях, вони починаються однаково. В якийсь момент власник квартири виявляє, що права власності на житло оформлені на іншу людину на підставі рішення Гребінківського суду Полтавської області. За мировою угодою документи оформлені на людей, які про це нічого не знали. Або стверджують, що нічого не знали.   

В одній із таких справ право на житло було переписано на безхатченка. В якийсь момент Валерій (ім’я замінено на прохання адвоката – ЕП) помітив, що у квитанції на оплату комунальних послуг за його квартиру вказано чуже прізвище. Він звернувся у ЖЕК і виявив, що власником квартири, яку він далі вважає своєю, є інша особа. Далі історія дуже схожа на історію Олени. Гребінківський суд передав право на житло безпритульному, за яким стояли злодії.[L]

Під час судового розгляду у Києві Гребінківський суд надав відповідь про те, що ніколи не розглядав  таку справу, отже ухвала є підробною. 

При цьому квартиру після незаконного заволодіння було перепродано добропорядному за формальними ознаками набувачеві. Пізніше з’ясувалося, що "добропорядний набувач" це громадянин Казахстану, який ніколи в Україні не був. У суді цю людину представляла адвокат, яка уклала угоду з громадянином Казахстану по скайпу. 

Валерій звернувся із заявою про злочин до міліції, але слідчі хоч і розпочали провадження, проте нічого фактично не робили. 

На думку адвоката Валерія Валентини Теличенко, у цьому випадку діяли шахраї, які працювали за попередньою змовою та могли впливати на суд.

"Вони мали можливість впливати на суддів через голову суду, вони користувалися послугами молодих адвокатів, не виявляючи себе у схемах", – наголошує Теличенко. 

Хоча Гребінківський суд надіслав до Шевченківського суду висновок, що така справа у суді ніколи не розглядалась і рішення має бути визнано підробленим, для колегії київських суддів цього аргументу було недостатньо. Шевченківський суд тоді виніс рішення на користь аферистів. Валерій виграв справу лише на етапі апеляції. 

"Однозначно, якщо будь-яка умовна справа до Гребінківського районного суду Полтавської області не надходила, а отже і не розглядалася, то відповідно і рішення, що видані начебто у такій справі Гребінківським районним судом Полтавської області варто вважати підробленими", – зазначає прес-служба Гребінківського суду Полтавської області. 

В інших подібних випадках Гребінківський суд пояснює відсутність в архівах документів, на підставі яких були переписані квартири, пожежею, або стихійним лихом. Тоді постраждалим стає практично неможливо довести підробку документів, адже їх тепер вважають не підробленими, а втраченими.

З 2000-х років у Гребінківському суді було два випадки, за яких були пошкоджені судові справи. У 2008 році невідомі підпалили приміщення суду, а у 2010 році внаслідок буревію була залита архівна кімната. 

Власники, у яких забирали житло на підставі підроблених документів, подавали до київських судів. Більшість знайдених нами справ розглядались у Шевченківському районному суді міста Києва, а згодом передавались на апеляцію у Київський апеляційний суд. Поодинокі випадки розглядались також у інших київських судах. 

Однак суди різні, а причини відмови у позовах однакові. Усі апелюють до того, що не можуть повернути житло законному власнику оскільки немає підстави вважати документи підробленими. 

Оскільки невідомо, хто саме стоїть за підробкою документів, а частина документів вважаються втраченими, київські суди не можуть винести вирок по цій справі. Тобто підтвердити, що документи були підроблені, навіть, якщо всім це і так вже зрозуміло. 

Чи є підозрювані?

На тих рішеннях, документи яких потрапили в редакцію ЕП, або з потерпілими якими ми мали можливість поспілкуватись, стоїть підпис колишнього голови Гребінківського суду Олексія Радзівона.  

У 1997 році суддю вже арештовували за хабар

Пізніше, у 2012 році, апеляційний суд Полтавської області визнав, що суддю було затримано незаконно. Йому навіть виплатили 90 тисяч гривень компенсації за нанесену моральну шкоду. 

Отримати коментар самого Радзівона не вдалось, оскільки в суді він більше не працює. 

Про нього згадують і у місцевих медіа, коли описують схожі випадки. У 2013 році він коментує свою причетність до справи так:

"За 37 років роботи в прокуратурі і в суді мені доводилося кілька разів зустрічатися з випадками, де спливали фальсифіковані рішення судів. Чому зараз використовували наш суд, я і уявити не можу. Мій підпис легко підробити, тому я його міняю раз у декілька років. А будь-яку печатку сьогодні можна замовити навіть через Інтернет".

Ситуацію з підробленими документами прокоментував і сам Гребінківський суд Полтавської області.

"Беззаперечно, суддівський корпус та працівники апарату суду занепокоєні ситуацією, що склалася як по відношенню до ошуканих людей, так і до репутації Гребінківського районного суду Полтавської області", – пояснює ситуацію прес служба суду. 

Про причетність до справи екс-голови Гребінківського суду Олексія Радзівона суд обмежується лише фразою, що він звільнився з посади у 2013 році за власним бажанням. 

Проте поки особа, яка підробила ці документи, не встановлена, а Гребінківський суд посилається на стихійні лиха, київські суди виносять рішення на користь аферистів. 

Проте коментувати цю інформацію слідчі відмовились, посилаючись на таємницю справи. 

Наразі у слідства є свідок, який може бути причетний до справи. ЕП вдалось зв’язатись з цією людиною, проте з огляду на таємницю досудового розслідування, вона побажала залишитись анонімною. 

У 20082012 роках Віталій (ім’я змінено за побажанням свідка — ЕП) працював у компанії, яка займалась консалтингом і допомогала реєструвати права власності у БТІ. Через цю компанію і проводили фальшиві документи шахраї. 

Вони оформили на Віталіія довіреність і він від імені злочинців приносив документи на реєстрацію. 

"Моїм завданням було зайти в кабінет, подати документи, завести людину і все. Я не виключаю, що там була якась велика гра, домовленості наверху. Мене використали для фізичної подачі документів", — пояснює свою роль в історії Віталій. 

З його слів, дуже часто він навіть не бачив цих людей, оскільки для оформлення на нього довіреності достатньо було лише паспортних даних. В інших випадках, люди приходили до нього особисто. 

Фактично, компанія, в якій працював Віталій, була посередником, яка брала підроблені документи шахраїв, і відносила у БТІ. Як стверджує співбесідник, самі документи він не перевіряв, оскільки бракувало часу.

"Ми все робили дуже швидко, тому що гроші платили за швидкість, тому не перевіряли нічого. Це мали робити БТІ", — пояснює він. 

Рекламувала свої послуги компанія в Інтернеті і через паперові оголошення. Її назву Віталій не розкриває, оскільки, за його словами, вона працює досі. Останній раз він був на допиті в поліції восени 2018 року. 

Хто винен та чи може це трапитись знову

Безперечно, історія з підробленими документами у Гребінківському суді, це лише початок ланцюга шахрайських дій. Це кримінальна частина історії, відповідальність за яку лежить на поліції. 

Перші випадки з ознаками підробки документів трапились ще у 2013 році, коли були відкриті кримінальні провадження. За шість років слідство так і не знайшло винних у справі. Більш того, за словами Валентини Теличенко, адвоката одного з потерпілих, поліція не виконала навіть основних слідчих дій. 

"Не дослідили відбиток печатки на ухвалі Гребінківського суду, не дослідили підпис судді на ухвалі, вже не кажучи про розслідування щодо персоналій", –  говорить Валентина. 

Через бездіяльність поліції, яка не знайшла винного за підробку документів, стали можливі всі інші події. Саме це дає підстави суду виносити рішення не на користь постраждалих. 

"Викорінити цю схему можна було б лише через кримінальне провадження – встановивши осіб, які "смикали за ниточки", гравців у схемі", – вважає адвокат Валентина Теличенко. 

Що ж стосується самих підроблених документів, то такі випадки – лише питання часу і фантазії злочинців. У історії з Гребінківським судом, шахраї скористались паперовим обігом документів. Події розгортались у 2008-2012 роках, коли ще не було електронного реєстру прав на нерухоме майно. Всі документи зберігались у паперовому вигляді у БТІ, що значно полегшувало процес їх фальсифікації. 

Коли дані почали вносити в реєстр, це право надали приватним нотаріусам, які не зобов’язані проводити експертизу отриманих матеріалів. Таким чином, щоб внести документ в реєстр та переоформити права власності, нотаріусу потрібні лише документи, які встановлюють особу колишнього і майбутнього власника житла, і формальні заяви. 

Реєстратор має ретельно перевіряти всі документи, що засвідчують особу. Так само він має змогу перевірити дійсність того чи іншого судового рішення. За словами правоохоронців, які розслідували подібні справи, часто нотаріуси працюють разом з аферистами, але довести це не завжди вдається.  

Крім цього, іноді досвідченим шахраям вдається підробити документи так, що їх складно відрізнити від оригіналу.

Про це, зокрема, кажуть і в сумнозвісному Гребінківському суді. Через те, що судові рішення сьогодні є відкритими, але усі особисті відомості замінюються літерними або цифровими позначеннями, підробити такі документи не складно. 

"Запобігти подібним випадкам дуже складно", – констатує голова апарату суддів Гребінківського суду Чуткова. 

Наразі ситуація не дуже сильно змінилась. Процедура верифікації документів не досконала, адже досі пропускає підроблені екземпляри. 

Наприклад, нещодавно був скандал стосовно підробки документів у Дарницькому суді м. Києва. Там суддя Євген Куреников вносив фальшиві рішення до державного реєстру. Однак, колектив взяв його на поруки та той відбувся штрафом у 17 тисяч гривень. 

Куди більш лякаючою є не сама ймовірність підробки документів, а неможливість захистити свої права у суді. Оскільки проблема не в самому шахраї, який скоїв ці злочини, а у системі, яка його покриває. 

Як цьому запобігти?

В очікуванні судової реформи кожен з нас може натрапити на шахраїв. Тому юристи радять щонайменше самостійно контролювати стан придбаного майна через онлай-ресурси. 

Наприклад, сервіс OpenDataBot дозволяє підписатись на конкретну компанію або об'єкт нерухомості і відстежувати усі зміни у даних за цим об’єктом. 

Для цього потрібно завантажити з сайту додаток на телефон, або підписатись на чат-бота OpenDataUa у Viber або Telegram. Сервіс буде автоматично надсилати оновлення і нагадування на телефон.

Юрист Андрій Кохан радить регулярно проводити аудит документів на майно, навіть, коли здається, що все в порядку. Це допоможе вчасно помітити зміни у правах власності. Аудит передбачає ретельну перевірку достовірності даних, які внесені до системи. Для цього може знадобитись допомога юриста. 

Якщо майно було отримано на підставі судового рішення, потрібно звернути увагу на хронологію подій. Цю інформацію можна знайти у судовому реєстрі

Однак ми бачимо, що в деяких випадках жодні перевірки не гарантують нам безпеки. У пастку шахраїв може потрапити кожен, а правоохоронні органи та суди не здатні захистити наші права. Більше того, іноді нотаріуси, суди і правоохоронці підіграють аферистам. 






УКР | РУС
Головна | Новини | Публікації | Колонки
©2006-2015 "Економічна правда"