Українська правда
Економічна правда
Публікації

Українські винороби. Як фермер перетворює Херсонщину на край вина
07.12.2018 09:30
Власник сімейної виноробні Микола Халупенко починав власну справу з хабара і кіл бюрократичного пекла. Нині у нього 40-гектарний виноградник і своя виноробня, яка випускає 60 тис пляшок вина на рік. Знайомтеся: це "Курінь".

— Знаєте, чим треба закушувати вино? — запитує у журналістів власник сімейної виноробні "Курінь" Микола Халупенко. — Поцілунком. Так насолода від смаку та аромат запам'ятаються краще.

Він та його сім'я понад 15 років вирощують виноград на Херсонщині. Першу лозу — каберне — вони посадили у 2000 році. 

Спочатку виноградар здавав урожай на винзавод, але швидко зрозумів, що може сам робити унікальний для свого регіону продукт. "Ми побачили, що тут росте ягода з містом цукру до 37% при нормі 17-18%", — розповідає власник "Куреня".

Теруар Херсонщини подібний до Криму. Довге сонячне літо, дніпровські схили, глиняні кам'янисті ґрунти наче створені для виробництва українського вина.

Виноградники "Куреня" займають 40 га поблизу Херсона. Виноградар вирощує десять сортів винограду, з яких виробляє у власній виноробні до двох десятків видів вин: шардоне, рислінг, ркацителі, іршаї олівер, мускат одеський, каберне, мерло, сапераві, трамінер рожевий.

Халупенко не залучає до роботи іноземних фахівців. Причина — бажання зробити автентичне вино і показати, чого варті українці. У власному шато фермер проводить майже кожен день. Він любить рислінг і каже, що робота з вином — це не просто задоволення, а справа життя. Причому справа нелегка.

Особливо складно було отримати ліцензію на виробництво вина. Маючи радянську традицію виноробства на великих заводах, Україна тривалий час законодавчо не легітимізувала малого виробника.

До квітня 2018 року процедура отримання ліцензії вимагала надання близько 60 документів. Крім того, до 2016 року малим виноробам була потрібна ліцензія на продаж вина, яка коштувала 500 тис грн.[L]

"Ми пройшли не одне коло пекла, коли отримували ліцензію на виробництво вина. Я оббивав пороги чиновників, приймав комісії і перевірки, а коли ми зібрали всі документи, то по останній дозвіл треба було їхати в Київ", — згадує Халупенко.

За його словами, без хабара чиновники відмовлялися видавати ліцензію і йому довелося заплатити 2 тис дол, щоб забрати останній папірець. Попри бюрократію, сім'я Халупенків не втрачає оптимізму і вірить, що українському вину — бути.

"У ЄС вино — продукт харчування, а в нас — алкогольний напій. При споживанні сухого вина руйнується холестерин, поліпшується травлення. На жаль, українці досі при виборі вин користуються фразою "мені щось солоденьке", не розуміючи категорій вин та їх особливостей", — розповідає власник шато.

Проте він вірить, що у найближче десятиліття українське вино стане популярним.

Халупенко каже, що за останні п'ять років виросло споживання вина у Києві, Харкові, Дніпрі, Кривому Розі. Львів поки продовжує пити пиво, а Одеса — бренді. Однак ситуація може змінитися. Все більше людей в країні цікавиться локальним виробником, а гастротури стають популярними не лише серед молоді.

"На жаль, виноградарство — не основний напрям сільського господарства країни. У Франції понад 10 тис шато, які вирощують виноград, а в Україні їх — до десяти", — розповідає власник херсонської виноробні. За його словами, в Україні не всі охочі можуть почати виноробну справу. Спочатку треба вирішити питання землі.

"Наша держава корумпована. Землю не можна отримати, а вона потрібна в оренду щонайменше на 50 років. Виноград починає активно плодоносити лише на п'ятий-сьомий рік, тому наразі це дорогі та довгострокові інвестиції. Один гектар дворічного винограднику коштує 15 тис дол", — уточнює винороб.

"Курінь" на рік виробляє близько 60 тис пляшок вина, яке реалізує на виноробні або у фірмових магазинах в Херсоні. Сама виноробня створена за прикладом французьких шато, її колектив — вісім закоханих у свою справу працівників.

"Українська правда" побачила компактний цех переробки винограду, обробки виноматеріалів та розливу, а також погріб для зберігання вин. За сезон шато переробляє 30-50 тонн винограду, 85% виробленої продукції — сухі вина. Проте унікальність мускатів шато здивує будь-якого винолюба букетом ароматів.

Журналісти приїхали в шато восени, коли урожай вже зібраний, а вино бродить у бочках. Екскурсію винарнею проводить головний технолог Катерина. Все її життя пов'язане з вином. До приходу на це підприємство вона десятки років працювала головним технологом в об'єднанні "Садвинпром".

Знайомство з вином починається з електричної машини, яка подрібнює виноград. За день вона переробляє до 15 тонн сировини. Якщо з винограду роблять червоне вино, то отримане сусло йде у веніфікатор, якщо біле — потрапляє у пневматичний прес. Після цього сусло бродить у посудинах з нержавіючої сталі.

Коли вино готове до розливу, його фільтрують, обробляють холодом і воно стає більш прозорим. Далі вино опускають в погріб. На вході до нього — кущ майже достиглої хурми. У дощову погоду жовтогарячі плоди виглядають вражаюче.

У погребі — 53 дерев'яні бочки на 200, 250 і 500 літрів. У них вина витримують два роки. Ординарні вина зберігають у металевих бочках. Найкращі кріплені вина з 2011 року власник закладає в колекцію. Квітковий аромат білих сухих вин і фруктові відтінки рожевого можна відчути, скуштувавши напої прямо в погребі.

Найбільше власники шато пишаються своїми мускатами та вермутом. "Сухі вина п'ють бокалами, а мускат — ковточками. Мускатом насолоджуються за бесідою, наше вино тут унікальне", — розповідає головний технолог.

Це справді так. Кріплені вина "Курінь" підкоряють ароматом. "Мускат Оттонель" пахне трояндою, "Мускат степу" — курагою та грушею, "Мускат Софія" — медом та ізюмом, а кагор — шовковицею та смородиною.

Ще одна родзинка "Куреня" — вермут "Степанові хутори". "Директор школи в селі Степанівка попросив увіковічити село, і ми це зробили. Збираємо поблизу нього 12 трав, настоюємо на 70-градусному спирті і додаємо вино", — каже Катерина.

Вона радить пити вермут на аперитив. "Коли пробуєш вермут, ніби занурюєшся в копицю сіна херсонських степів", — переконує Халупенко.

Власник шато мріє, аби його вино стало візитною карткою Херсонщини, тому двері його винарні завжди відчинені для туристів. Восени через великий урожай яблук відкритим для відвідувачів був і його сад. Фермер провів акцію для херсонців "Назбирай собі сам". Яблука у Халупенка були по гривні за кілограм.

Всі охочі могли назбирати собі яблук, зважити і залишити гроші в касі. "Одне яблуко на день — не відчиняй до лікаря дверей", — жартує фермер. Його філософія ведення бізнесу — перетворити Херсонщину на квітучий край садів і виноградників. І у нього виходить.

Фото Таїсії Кутузової






УКР | РУС
Головна | Новини | Публікації | Колонки
©2006-2015 "Економічна правда"