Колонки |
Уявімо лікаря, який не лікує дуже хворого пацієнта, а постійно навʼязує високовартісні ліки, котрі не лікують. А ще цей "спеціаліст" ганяє знесилений організм на невиправдані процедури. Це все не лише спричиняє втрату дорогоцінного часу, а й збагачує самого "лікаря", убиваючи хворого.
У жовтні 2024 року підприємства зіштовхнулись із ситуацією: хочеш працювати – знайди від 500 тис. грн до 25 тис. у. о. (ціна процедури оцінки впливу на довкілля (ОВД) під час війни, дані Асоціації професіоналів довкілля PAEW). Що цьому сприяє і як прикриваються чиновники вимогами євроінтеграції?
30 жовтня Єврокомісія опублікувала звіт щодо євроінтеграції України в межах Пакета розширення ЄС 2024 року. Він містить розділ про охорону довкілля.
У звіті йдеться про про необхідність розробки підзаконних актів для імплементації ухвалених євроінтеграційних законів. У звіті є також рекомендація уникати нових виключень з процедури ОВД, зокрема в лісовому та сільському господарстві.
Так, на шляху до Євросоюзу Україні потрібно привести у відповідність законодавство, правильно імплементувавши положення законодавства ЄС у національне законодавство. Однак усе це необхідно зробити без викривлень та надаючи однозначного трактування нормам прямої дії в ЄС.
Ратифікованим в Україні актом ЄС, яким визначаються рамки регулювання ОВД в ЄС, є директива Європарламенту і Ради 2011/92/ЄС від 13 грудня 2011 року "Про оцінювання впливу деяких публічних і приватних проєктів на довкілля".
Проєкти, які вимагають обов’язкового проведення процедури оцінки впливу на довкілля, перелічені в додатку I та додатку II директиви 2011/92/ЄС.
У додатку І директиви 2011/92/ЄС йдеться про необхідність проведення оцінки впливу на довкілля при будівництві великих інфраструктурних, промислових, енергетичних, сільськогосподарських проєктів та необхідність проведення процедури оцінки впливу на довкілля при зміні цільового призначення землі.
Разом з тим, кожна держава-член вирішує в кожному конкретному випадку, чи потребують проєкти додатку II процедури оцінки впливу на довкілля. Розглянемо національні особливості процедури ОВД на прикладах.
Лісове господарство. У додатку II директиви в розділі "Сільське господарство, лісове господарство та водне господарство" згадується про "лісорозведення та вирубування дерев і чагарників у разі зміни цільового призначення земель".
Таким чином, законодавство ЄС у частині регулювання процедури ОВД щодо лісового господарства регламентує, що держави-члени повинні визначити, чи проводити оцінку впливу на довкілля тільки в разі зміни цільового призначення земель при лісорозведенні та вирубуванні дерев і чагарників.
Тому положення з висновку Єврокомісії щодо рекомендації "уникати нових виключень з процедури оцінки впливу на довкілля, у тому числі в лісовому та сільському господарстві" цілком очевидне і дуже виважене з боку Єврокомісії.
Це положення вказує, що жодна держава-член ЄС і ми, які прагнемо отримати членство в Євросоюзі, не повинні порушувати норми європейського законодавства. Ці положення у сфері ОВД, до речі, набагато простіші, ніж процедура, яка наразі існує в національному законодавстві України.
У нас від 1 га будь-якого виду рубок головного користування та суцільних санітарних рубок необхідно проводити ОВД. Таких положень щодо процедури оцінки впливу на довкілля в лісовій галузі немає в жодній країні ЄС. Тобто жодна держава ЄС не імплементувала положення директиви Європарламенту і Ради 2011/92/ЄС таким драконівським способом, як це зробила Україна.
Саме для цього необхідно реформувати національне законодавство України щодо ОВД та перейняти досвід країн Євросоюзу, які ведуть лісове господарство і звітують про оцінку впливу на довкілля у випадках, коли проведення певних видів рубок може значно вплинути на навколишнє середовище.
Держави-члени ЄС визначають це або за допомогою експертизи в індивідуальному порядку, або порогових значень чи критеріїв, встановлених відповідною державою-членом у своєму національному законодавстві.
Варто також зазначити, що оцінка впливу на довкілля в країнах ЄС на національному рівні законодавства не є необхідною при санітарних рубках. Коли сталася пожежа або завівся шкідник, то в цивілізованому світі не потрібно підтверджувати це ще одним документом, крім тих, які встановили цей факт.
Процедура ОВД в ЄС необхідна, зокрема, при лісорозведенні та знелісенні.
Управління відходами. Ще одна євроінтеграційна реформа вимагає, аби підприємства з переробки відходів отримали в Міндовкілля дозвіл. Проте у 2024 році субʼєкти господарювання отримували по пʼять-шість невмотивованих відмов. Новою підставою для відмов стала відсутність висновку ОВД.
Стаття 3 закону "Про оцінку впливу на довкілля" визначає, що ОВД обов’язкова при ухваленні рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до ухвалення рішення про провадження планованої діяльності.
Стаття 9 закону зазначає, що висновок з ОВД втрачає силу через п’ять років, якщо не було ухвалене рішення про провадження планованої діяльності. Якщо до отримання рішення про провадження планованої діяльності внесені зміни до проєктної документації чи зміни до законодавства, які вимагають зміни екологічних умов, визначених у висновку з ОВД, то ОВД здійснюється повторно.
Стаття 17 закону наголошує, що висновки державної екологічної експертизи, одержані до введення в дію цього закону, мають статус висновку з ОВД. Отож, чи потрібно підприємству, що має такий висновок державної екологічної експертизи, отримувати новий висновок з оцінки впливу на довкілля? Ні, не потрібно.
Яким чином відповідно до норм закону чинне підприємство, що не змінювало своєї діяльності, має отримати висновок з ОВД на плановану діяльність, якщо ця діяльність не є планованою, а такою, що вже була розпочата? Закон чітко каже: "Висновки державної екологічної експертизи, одержані до введення в дію цього закону, зберігають чинність та мають статус висновку з оцінки впливу на довкілля". Але чиновники Міндовкілля вважають інакше і діють усупереч законам.
Якщо влада не відреагує на такі викривлення, якщо бізнес буде продовжувати підтримувати систему, зосереджену не на результатах, а на процесах, що породжують корупцію, програють і довкілля, і суспільство, і держава.