Українська правда
Економічна правда
Колонки

Обіцянки проти справ: як швидко в Україні реалізують економічні реформи
13.10.2020 17:47
За 13 місяців Меморандум бізнесу, експертного середовища і влади виконали на 24%. Чи достатнім є темп реформ для зростання економіки?

Україна лише вчиться демократії. Тому будь-які спроби вибудування постійних каналів взаємодії політикуму та бізнесу є завжди важливими. 

Ще більшу вагу має аналіз ефективності зворотного зв’язку в проєктах де народжується "відповідальна політика". 

Пропонуємо стислий огляд "Звіту щодо стану реалізації економічних реформ протягом 2019-2020 року", написаний експертами Інституту соціально-економічної трансформації та Аналітичного центру CASE-Ukraine, за підтримки Центру міжнародного приватного підприємництва (CIPE). 

Цей Звіт відображає стан реалізації економічних реформ у країні та підсумовує Меморандум, укладений у липні минулого року (напередодні парламентських виборів), між партією "Слуга народу" та відомими експертними та бізнес об’єднаннями (Українська Рада Бізнесу, спільнота бізнесу "Бізнес-100", Економічна експертна платформа та іншими).

Спочатку декілька загальних тез та цифр до Меморандуму. Він є програмним документом, що розрахований на тривалий період та складається з 17 ключових напрямків, які включають 71 питання, які на той час найбільш турбували бізнес-середовище. 

Меморандум включає ТОП10 пріоритетів, які понад 100 бізнес асоціацій різних галузей економіки визначили як ключові реформи.

Стан виконання Меморандуму за 13 місяців: документ загалом виконаний на 24%. На жаль, жодний напрямок не виконано більш ніж на половину, а 23 питання, або майже третина від їх загальної кількості, мають нульовий статус виконання. 

Однак, 8 напрямків демонструють значне просування (від 30% та більше), а 8 питань (або 11%) було виконано повністю (див. Аналіз).

На перший погляд, показники не вражають. Але маю нагадати, що, по-перше, дія Меморандуму є тривалою у часі, а по-друге, наприклад надважливу Угоду про асоціацію між Україною та ЄС, яку ратифіковано у далекому 2014 році, українська влада станом на початок 2020 року виконала лише на 54%. 

Тому отриманий результат (24% виконання за рік) можна вважати переконливим свідченням того, що реформи в Україні попри надзвичайну кадрову, ідеологічну та організаційну турбулентність все ж таки тривають. 

Гасити пожежу чи будувати дім: чому варто продовжувати реформи

Інше питання — надвисокі очікування наших громадян від зміни політичних еліт, виникнення ситуаційного антиреформістського консенсусу "старих" політиків, що посилюється зі зниженням електоральної підтримки партії "Слуга народу", вплив на низку депутатів з боку "олігархічних" груп, а також іноді низька якість реформ, слабка комунікація із суспільством щодо їх проведення та не високий рівень державного управління.

Цілком природно, що більшість запропонованих громадянськими організаціями у документі ініціатив (43 питання або понад 60%) є походженням зі сфери стягнення податків до бюджету, яка була та залишається місцем де найчастіше стикаються інтереси бізнесу та держави. 

П’ять найбільших успіхів та невдач реформ минулого року

Навіть поверхневий огляд, говорить про те, що досягнення безперечно є, але, у напрямку податкової політики — якісь неважливі або поточні (окрім деофшоризації), а саме невдачі — торкаються хронічних хвороб системи. 

Тобто, податкова політика демонструє нерівні протилежні тренди: з одного боку – чисельні точкові позитивні зміни, а з іншого – найбільш економічно невільна держава Європи все ще залишається з недружньою, мінливою та багато в чому репресивною податковою системою, яка обслуговується досі нереформованими контролюючими органами. 

Більше того, зі зміною уряду, куди запрошено низку менеджерів олігархічних компаній та "перевірених кадрів" з попередніх владних команд, спостерігається уповільнення темпів вже початих реформ, а нормативний турборежим, що продукував нові ініціативи, фактично зупинений. 

Хоча, варто врахувати цілком зрозумілі стримуючі фактори, як то пандемія або політичні літні канікули. 

У економічному та фінансовому напрямках ситуація є значно кращою, ніж у податковому. 

Низку суттєвих змін Парламенту таки вдалося реалізувати, зокрема відкрити з 2021 року ринок с/г землі, створити регулятор для ефективного контролю фінансового сектору, модифікувати систему ПроЗорро, розпочати прозору приватизацію держпідприємств, запобігти значних проблем банківської системи прийнявши "антиколомойський" закон тощо.

В той же час і у цих напрямах з’явились певні загрози: зареєстровано низку проєктів, які викривляють конкуренцію та несуть корупційні ризики, зокрема проєкти закону щодо вимог до локалізації продукції під час публічних закупівель (№3739), щодо функціонування індустріальних парків (№3724, 3725), зміни до Закону "Про ринок природного газу" (№3800-1). А також шкідливі проєкти, які спрямовані на тінізацію економіки, зокрема, №2665, №3853-1, 3853-2 та інші схожі проєкти.

У підсумку можемо зробити висновок, що досягнуті результати не є провальними, а згортання реформ не є остаточним. 

Поки Україна методом спроб і помилок рухається вперед, друга хвиля реформ залишається можливою, оскільки поточна ситуація навряд чи є стійкою, і незабаром, скоріше за все, за результатами місцевих виборів та після прийняття бюджету-2021 - варто очікувати чергової кризи влади.

Вона може завершитися дуже різним чином, але виникнення нового "вікна можливостей", на жаль коротшого ніж перше, для просування важливих для країни (насамперед радикальних) реформ та виправлення помилок, які було зроблено за останній рік, виглядає цілком ймовірним та бажаним.






УКР | РУС
Головна | Новини | Публікації | Колонки
©2006-2015 "Економічна правда"