| Колонки |
За сьогоднішніх економічних умов український бізнес украй зацікавлений в залученні іноземних інвестицій і валюти.
Інвесторів, крім отримання прибутку, цікавлять прозорість і передбачуваність законодавства країни інвестування, можливість виведення доходів, отриманих від інвестицій, а також повернення самих інвестицій за кордон.
7 лютого 2019 року набуває чинності рамковий закон "Про валюту і валютні операції", який, серед іншого, скасовує нормативні акти, що регулюють валютні питання щодо іноземних інвестицій та розрахунків в іноземній валюті.
Проте зараз діють старі правила, які і будуть розглянуті у цій статті.
Протягом останніх двох років закон не вимагає реєструвати іноземні інвестиції. У той же час, аби переказані в Україну кошти вважалися інвестиціями, важливо коректно зазначати призначення платежу, що має відповідати визначенню іноземних інвестицій та нормативним вимогам до них.
Варіанти призначення платежу можуть бути такі: "внесок до статутного капіталу", "придбання корпоративних прав", "придбання нерухомого майна". В іншому випадку в інвестора можуть виникнути труднощі з поверненням інвестицій за кордон та купівлею валюти для таких цілей.
Кошти в іноземній валюті, які надходять на рахунки українських резидентів як іноземна інвестиція, не підлягають обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку відповідно до постанови правління НБУ №410.
Таким чином, всі кошти, які резидент отримує в іноземній валюті, не продаються і можуть зберігатися чи використовуватися в повному обсязі.
З метою уникнення обов'язкового продажу валюти важливо коректно вказати призначення платежу і перевірити, щоб сума не перевищувала передбачений відповідним документом розмір інвестиції, наприклад, розмір статутного капіталу. Інакше валюта може підлягати продажу згідно з нормами постанови №410.
Необхідно враховувати, що кошти в іноземній валюті, отримані як позика, підлягають обов'язковому продажу в розмірі 50% на міжбанківському валютному ринку. Інша частина грошей в іноземній валюті залишається в розпорядженні резидентів і використовується ними відповідно до правил валютного регулювання.
Аналогічною є ситуація щодо обов'язкового продажу виручки резидентів у валюті від експорту продукції. У даному випадку слід пам'ятати, що законодавство встановлює граничний строк, 180 календарних днів, для розрахунків за такими контрактами, що обраховується з дати митного оформлення продукції.
Якщо мова йде про інвестиції в корпоративні права, потрібно пам'ятати про обмеження на виплату дивідендів іноземним інвесторам, встановлені тією ж постановою. Згідно з нею, купівля та переказ іноземної валюти з метою повернення за кордон дивідендів іноземному інвестору заборонена.
Це обмеження не діє, якщо мова йде про виплату дивідендів за період з 13 червня 2016 року по 2017 рік з дотриманням двох умов: такі дії здійснює емітент корпоративних прав, і сума таких дивідендів не перевищує еквівалент 7 млн дол протягом одного календарного року.
При поверненні іноземних інвестицій необхідно враховувати певні особливості.
Постанова №410 передбачає, що сума купівлі та переказу іноземної валюти з метою повернення за кордон коштів, отриманих іноземними інвесторами від продажу певних об'єктів інвестування, не повинна перевищувати еквівалент 5 млн дол протягом одного календарного місяця. У разі перевищення зазначеної суми інвестору доведеться переказувати кошти за кордон кількома етапами.
Це обмеження не поширюється на продаж державних облігацій України на фондових біржах та за їх межами, а також на продаж боргових та будь-яких лістингових цінних паперів на фондових біржах.
Необхідно пам'ятати і про заборону залучати кредитні кошти для купівлі валюти при розрахунку з інвестором. Можлива ситуація, за якої резидент залучає кредит від банку з метою купівлі корпоративних прав чи іншого майна у нерезидента та розраховується з нерезидентом коштами, отриманими в кредит.
Хоча за нормами Цивільного кодексу України кошти, отримані нерезидентом на його інвестиційний рахунок за об'єкти інвестування, не є кредитними, банки час від часу відмовляють у проведенні операцій з повернення інвестицій, посилаючись на те, що згадані кошти були історично взяті в кредит.
Популярним способом залучення валютних коштів у бізнес є отримання позики в іноземній валюті від нерезидента. При цьому важливо зареєструвати позику в іноземній валюті у Національному банку України до отримання грошей.
В іншому випадку до резидента, який отримав іноземну валюту від нерезидента без реєстрації договору, застосовуються фінансові санкції: штраф в розмірі 1% від суми отриманих коштів з подальшою обов'язковою реєстрацією договору в НБУ.
Процедура реєстрації та внесення змін до зовнішніх договорів кредитування в іноземній валюті, укладених резидентами-позичальниками, автоматизована.
Більш того, у світлі лібералізації валютного регулювання недавно скасовано додаткову перевірку документів, яку раніше застосовував Нацбанк у разі виявлення обслуговуючим банком індикаторів ризикової фінансової операції.
Тепер процедура реєстрації не повинна перевищувати 14 робочих днів. Це дозволить українському бізнесу більш оперативно отримувати фінансування.
Також важливо пам'ятати, що Національний банк встановив максимальні процентні ставки для позик в іноземній валюті. Зазначення в договорі позики ставки, яка перевищує такі ліміти, призведе до неможливості реєстрації договору і, як наслідок, до неможливості його обслуговування.
Ще однією особливістю, яку слід враховувати при отриманні кредиту в іноземній валюті, є обмеження щодо дострокового повернення. Постанова №410 дозволяє дострокове повернення коштів за кредитами від нерезидентів лише в межах суми, що не перевищує еквівалент 2 млн дол протягом календарного місяця.
Законодавець значно спростив порядок отримання іноземних інвестицій та валюти задля забезпечення припливу інвестицій. Проте порядок їх повернення залишається складним. Це може відштовхувати потенційних інвесторів.